14. Укр землі в складі Польщі та Великого князівства Литовського. Суспільні умови розвитку містобудування та архітектури…

Польща: Галицька земля та частини Зх. Волині, а Литва: частини Волині з м. Во­лодимир, Луцьк, Кременець.

ди­тинець - центральне ядро забудови. Ідея концентричності (церкви) — найважливішої за значенням будівлі ан­самблю. Розміщення інших споруд (келій, господарчих будівель, огорожі) тяжіло до кола, внутрішній простір - принцип цен­тричності.

Архіт.. : сх.. й зх.. середньовічна євро­пейська, але не втратила своїх самобутніх рис.

Муляри, теслі, сницарі, як і інші ремісники, об'єднувалися в цехи..

Місцеві матеріали — дерево, природ­ний камінь, цегла. Найпоши­ренішим залишалось дерево. у дерев'яному бу­дівництві суттєвих змін не сталося. Спорудженні житла, храмів, обо­ронних споруд, палаців з дерева.. У техніці мурування з ка­меню (вапняку, пісковику) зникає цем'янка, натомість застосо­вуються домішки піску та по­дрібненого деревного вугілля.

форму­вання міст. концентрація їх на Правобережжі. Волинь в XVI ст. вже існувало 32 міста та по­над 80 містечок. У Галичині наявність природних багатств спри­яли розвитку міст (Дрогобич, Самбір, Старий Самбір, Стара Сіль, Стрий). Натомість на Київ­щині та в Брацлавському во­єводстві було мало міст. Через турецько-татарськими напади.

Фактором розпланув. міст були природні захисні перешкоди (рельєф, річки, дороги). Визначали форму і склад укріплень, які, впливали на розпланування, форму та розміри кварталів, на­прямки вулиць, роз­міщення міських брам. Прирост населення, розвит­ок ремесла й торгівлі. Укріп­лене ядро міста, ставало тісним, забудова виходила за його межі. Біля замку - "окольний город". Там: дрібна шляхта, ремісники, купці, а нові квартали - до­датковими укріп­лювались. Розвиток міста від основ­ного укріпленого ядра відоб­ражає європейський принцип містобуд. доби феодалізму.

Для міст України харак­терним е нерегулярне роз­планування, стихійність фор­мування забудови.

Найпоширеніші : мисового типу. первісне укріплений дитинець — займав самий край цього мису. Нова забудова нашаровувалась на­зовні від укріплення. план міста – до трапе­цій або до сек­торів кола, а розпланування - віялоподібну мережу вулиць з елементами раді­ально-кільцевої . Го­ловні вулиці орієнтувалися на укріплене ядро. розплануван­ня дещо хаотичне; найближчі до укріплень вулиці повто­рюють його абриси (Луцьк, Новгорода-Сіверського, Острог)

Рідко з лінійної системи розплану­вання.

Радіально-кільцева теж рідко. На плоскому ре­льєфі (Полтава, Ніжин).

Генуезькі міста-фортеці берегової лінії Криму — Кафа (Феодосія), Сугдея (Су­дак), Алустон (Алушта), Чер-кіо (Керч), Чембало (Балаклава).

Печерні міста-фортеці, які стихійно фор­мувались упродовж століть і мали нерегулярне розпланування. (Чуфут- Кале (Кирк-Ер), Мангуп)

міста, які становили власність феодалів.. Замок з'єднувався з міськими укріпленнями, був відокремле­ний від міста оборонними спорудами. (Клевань, Корець, Бучач, Острог, Скала-Поділь­ська, Дубно).

поява регулярної сис­теми розпланування. запровадження у містах Магдебурзь­кого права, за яким міста звільнялися від управління і суду феодала. Його дістали Львів (1356 p.), Кам'янець-Подільський, Рогатин, Луцьк, Кременець, Київ (1497 pp.), Дубно, потім більшість міст України.

площа-ринок. Квадратна (прямокутна) в плані, ратуша в центрі, костел або церква, житлові будинків найзаможніших городян. З кутів площі виходили вулиці. (Львів, Камянець-Подільський)

сухий або наповне­ний водою рів і земляний вал. Гребінь валу підсилювала де­рев'яна стіна. 2- та триярусні рублені де­рев'яні башти. (15-16 ст) у Володимирі-Волинському, частково у Луцьку, Кременці, Старокостянтинові, Дубні, Олиці.

Нечисленні міста за проектом ідеальних міст доби відродження (Жовкла)

Міста: 1) Королівські або державні, 2)Започатковується формування мережі приватних міст, 3)Містечка що належали великим монастирям землевласникам.