2. Дж. Локк як представник сенсуалізму та емпіризму в психології

Дж. Локк (1632-1704) – англійський філософ, психолог, лікар, педагог.

Основні праці: «Досвід про людський розум», «Про виховання», «Два трактати про державне правління».

Основні тези:

• вважав, що не існує вроджених ідей, оскільки якщо б вони існували, то вони були б притаманні й дітям, й ідіотам, й дикунам. Отже, розум – це результат досвіду, яким наповнюється душа протягом всього свого індивідуального життя. «…душа младенця tabula rasa, або кімната, в якій нічого немає». Аристотель також говорив про те, що розум при народженні представляє собою tabula rasa

• єдине джерело знань людини – це його досвід. Виокремлював два види досвіду: зовнішній (відчуття) та внутрішній (рефлексія). Відчуття нам дають інформацію про навколишній світ, вони є початковою ланкою процесу пізнання і єдиним шляхом придбання наших знань. Внутрішній досвід нам дає знання про себе, про різні процеси свідомості;

• Локк вирізняє прості та складні ідеї. Прості ідеї з’являються на основі як чуттєвого, так і рефлексивного досвіду і пасивно сприймаються нашим розумом. Прості ідеї елементарні, немають складових частин, не піддаються аналізу. Складні ідеї з’являються шляхом компіляції та комбінування простих ідей;

• свідомість людини працює згідно з законами фізики. Елементами психіки, своєрідними психічними атомами є прості ідеї. Вони поєднуються за допомогою асоціацій.

• однак, знання про класи предметів, загальні закони природи, моральність – це результат логічних операцій розуму, який систематизує різні знання;

• Локк надавав величезне значення вихованню. Писав, що в моральному вихованні треба спиратися|обпиратися| не стільки на розуміння, скільки на почуття|почуття| дітей, виховуючи у них позитивне ставлення|ставлення| до хороших|добрих| вчинків і відразу|відвертання| до поганих. У пізнавальному розвитку треба уміло використовувати природну цікавість дітей – воно є тим механізмом, яким наділила нас природа і саме з|із| нього зростає|виростає| прагнення до знань. Локк відзначав, що безпосередньо в завдання|задачу| вихователя входить врахування|урахування| індивідуальних особливостей дітей.

1. Психологічні погляди Жюльєна де Ламетрі

Жюльен Офре де Ламетрі (1709-1751) – видатний французький матеріаліст, фізик, медик, експериментатор.

Основні тези:

• Ламетрі запропонував образ «людини-машини». Він вважав, що приписувати людині душу настільки ж безглуздо, як шукати її в діях машини. Учений робить висновок про те, що: 1) людина – машина «особливого роду», здатна «відчувати, мислити, уміти відрізняти добро від зла.»; 2) «людське тіло – це що заводить сама себе машина, живе уособлення безперервного руху»; 3) на відміну від годинникових механізмів людське тіло діє після «поломки» декількох «пружин» і «коліс»;

• вперше ввів в психологічний обіг слово «потреба». Вважав, що потреби є джерелом активності особистості. Виокремив біологічні та психологічні потреби;

• одним із перших почав вивчати увагу, виокремив її як окремий психічний процес й вказав її специфіку (увага не має власного продукту, а спрямована на покращення діяльності інших пізнавальних процесів);

• на підставі узагальнення відомих на той час фактів (стадії розвитку людського ембріона, явища регенерації у тварин, відкриття викопаних скам'янілостей і т. п.) Ламетрі приходить до «организмічної» моделі психіки, розглядаючи останню в її еволюційному розвитку, вершиною якої є свідомість людини.