Вірус гепатиту с

Ретельне вивчення клініко-епідеміологічних і патоморфологічних особливостей гепатитів, що виникли у людей після переливання крові та її препаратів, де не було маркерів гепатиту В, дало підставу твердити, що існує ще один або декілька збудників вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передавання. K. Ratzan et. al. (1971) запропонував називати такі форми гепатитів, що виникли після трансфузії, гепатитом ні А ні В. Ця назва використовувалась до 1989 р., поки Q.Choo et. al., Y. Kubo et. al. не повідомили, що за допомогою методів генної інженерії їм вдалось створити бібліотеку генів із плазми крові, де виявлено потенційний агент, який спричиняв гепатит ні А ні В. Його було названо збудником гепатиту С. В тому ж самому році було створено тест-систему для виявлення антитіл до нього.

Проте й досі немає ще препарату вірусу гепатиту С, достатньо не вивчено його морфологію, фізико-хімічні та біологічні властивості (табл.). Однак відомо, що вірус стійкий до високих температур.

Встановлено, що діаметр віріона - 30-60 нм, константа седиментації - 200 S, густина в хлориді цезію - 1,24-1,32 гсм³. Вірус має капсид, суперкапсидну гліколіпідну оболонку (рис. 3), чутливий до ефіру, УФ-променів, витримує нагрівання до 50 °С. Місце дозрівання в гепатоцитах невідоме.

Вірус РНК-вмісний. Геном його представлено одноланцюговою плюс-РНК з 9416 нуклеотидів, яка має відкриту рамку зчитування для поліпептиду, що складається з 3011 амінокислот. Висловлено думку, що структура геному ВГС подібна до флавівірусів. Тому ВГС зараховано до родини Flaviviridae.

Вірус гепатиту c

 

Аналіз геному ВГС показав, що на 5- і 3-кінцях його розташовані зони, які мають відповідно 332 та 54 основи і нездатні до кодування. Послідовність некодованих зон має низку прямих та інвертованих повторів, що можуть брати участь у реплікації геному.

Генетичний апарат ВГС кодує 3 структурних і 5 неструктурних білків.

Білок С - внутрішній (серцевинний ) - складається з 191 амінокислоти, молекулярна маса 19 кД, звязаний з РНК-геномом.

Білок E1 i E2/NS1 - білки оболонки, складаються відповідно з 192 і 367 амінокислот, а їх молекулярна маса - 18 кД і 38 кД. В процесі глікозування вони можуть переходити у глікопротеїни з молекулярною масою 33 і 72 кД відповідно. Кінцева частина “С” білка Е1 - гідрофобна, тому здатна взаємодіяти з рецепторами гепатоциту. Деякі дослідники вважають, що білок E2/NS (неструктурний) - є розчинним комплементзвязуючим антигеном, який може бути виявлений на поверхні інфікованих клітин.

Білки NS2 і NS4 складаються з 256 і 471 амінокислоти, мають відповідно молекулярну вагу 29 кД і 50 кД, однак функцію їх не зясовано.

Білок NS3 містить 482 амінокислоти, має молекулярну масу 60 кД, представлений вірусною протеазою та геліказою.

Білок NS5 складається з 1054 амінокислот, має молекулярну масу 105 кД і є РНК-залежною РНК-полімеразою.

Порівняльна характеристика ВГС та вірусів тварин і рослин дала змогу деяким дослідникам висловити припущення щодо його походження: або ВГС є рекомбінантом тваринних і рослинних вірусів, або він - проміжний вірус, здатний інфікувати як одних, так і інших.