Маркери гепатиту в

 

Отже, зникнення HBsAg та поява анти-HBs антитіл є ознакою одужання людини. Вони спочатку перебувають у високих титрах, але з часом (протягом багатьох років після перенесеного гепатиту) титр їх знижується. Вони можуть, як правило, зберігатись все життя, з їх наявністю повязаний післяінфекційний імунітет людини.

Сьогодні пре-S1 антигени можна розглядати як маркери:

- інфекційності,

- підтвердження наявності вірусної реплікації в організмі,

- можливості високого ризику вертикальної передачі ВГВ (від матері до дитини),

- заміни HBeAg у разі ВГВ-2 інфекції.

Анти-пре-S2 антитіла розглядаються як:

- маркер видужання,

- можливий маркер додаткового посилення ВГВ вакцини.

 

Підсумовуючи висловлене, можна стверджувати, що у разі гострого гепатиту В в організмі людини з кінця першого місяця від моменту зараження в сироватці крові можна виявити HBsAg i HBeAg. Незабаром після клінічного видужання HBeAg зникає, а HBsAg виявляється ще до 5-6 місяців. Наявність HBeAg у високих титрах у гострому періоді захворювання та протягом 6-8 тижнів після видужування дає підстави припустити розвиток хронічного гепатиту. Зникнення HBeAg і поява HBe-антитіл - добра прогностична ознака.

Таким чином, основними маркерами ВГВ можна вважати HBsAg, анти-HBc IgM, HBeAg.

Профілактичні заходи. Для попередження зараження через кров та її похідні встановлено суворі правила відбору донорів крові, забору її, розподілу крові та її компонентів. Донори обстежуються на наявність HBsAg і при позитивній реакції звільняються від здачі крові. З числа донорів виключаються особи, які перенесли вірусний гепатит або гемо- і плазмотрансфузії за останні 2 роки, страждають на нерозпізнані захворювання печінки, алкоголізм, наркоманію, були в контакті з хворим на вірусний гепатит за останні 6 місяців. З однієї ампули або флакона дозволяється вводити кров тільки одному реципієнту.

Суворі правила безпеки введено стосовно стерилізації ріжучого та колючого медичного інструментарію. Після використання його розбирають, миють проточною водою, замочують у гарячому (50 °С) миючому розчині (перекис водню з миючим засобом) на 15 хв, миють механічно в 0,5-1,0 % миючому розчині, полощуть проточною та дистильованою водою, потім контролюють ефективність очистки шляхом постановки бензидинової проби на наявність слідів крові.

Інструментарій стерилізують у автоклаві при 1,5 атмосферах (126 °С) 30 хв, в сухожарових шафах при 160 °С протягом 1 год, а при 180 °С - 40 хв, або кипятять у дистильованій воді 30 хв з моменту закипання.

При медичних закладах створюють централізовані відділи для стерилізації інструментарію. Під час щеплень використовуються одноразові шприци, безголкові інжектори.

 

 

 

 

Етапи знімання гумових рукавичок

 

 

Для специфічної профілактики існують вакцини першого покоління, які одержують з плазми крові хронічних носіїв HBsAg. Вони складаються з часток HbsAg.

Субодиничні вакцини виготовляються в багатьох країнах (Франція, США, Японія, Нідерланди, Польща, Китай, Нігерія). Найвідомішими комерційними препаратами є вакцина Hevac B (Франція) і Heptavac B (США). Ними щеплено понад 10 мільйонів чоловік, у яких напружений імунітет зберігається протягом 5 років.

Рекомбінантні плазміди, що містять повний набір генів ВГВ, були клоновані в кишковій паличці, клітинах нижчих еукаріотів - дріжджів. В експериментах на 1 дріжджову клітину синтезувалось до 2х10⁵ молекул HBsAg. Цей антиген певним чином очищався за допомогою хроматографії і використовувався як вакцинний препарат. Вакцина зарекомендувала себе досить перспективною.

Новим підходом є використання геномів великих ДНК-вмісних вірусів для вмонтовування в них генів ВГВ, наприклад, вірусів вісповакцини. Вони мають надзвичайно великий геном (до 187 кб), в який без шкоди для хазяїна можна вставити ще до 25 кб. Було висловлено припущення, що таке вмонтовування чужорідних генів призведе до зростання реактогенності вісповакцини, проте насправді виявилось навпаки: реактогенність вірусу вісповакцини з інтегрованим геном HBsAg була нижчою в порівнянні з початковим вірусом.

Ще один напрямок створення вакцини проти гепатиту В повязано із синтезом антигенних детермінант, однак цей шлях на сьогоднішній день виявився недостатньо ефективним.

Особам, які мали контакти з ВГВ, крім активної імунізації слід вводити людський імуноглобулін проти гепатиту В. Екстренна профілактика рекомендована медичним працівникам, що одержали травми під час роботи з інфікованою кровю, статевим партнерам, які були у недавньому статевому контакті із хворими на гепатит В. Вона не рекомендована членам сімї, поки не буде чітко доказана вірогідність інфікування. Однак їх вакцинують, якщо хворий стає вірусоносієм. Заходи щодо попередження інфекції ВГВ в загальній популяцї повинні включати екстренну профілактику, активну імунізацію дітей, які народились від HBsAg-позитивних матерів.

Викликають тривогу повідомлення про те, що мутанти ВГВ можуть викликати персистентну інфекцію у вакцинованих дітей. Не всі групи підвищеного ризику згідні на проведення вакцинації, наприклад, особи, що внутрішньовенно вводять наркотики, та повії.