Симптоми гепатиту а

 

В більшості випадків ВГА закінчується повним одужанням.

Лікування, в основному, симптоматичне. Слід звертати особливу увагу на щадний режим, вітамінне забезпечення та дієту.

 

Лабораторна діагностика. Вірусологічна діагностика грунтується на виявленні самого збудника, або його антигенів після нагромадження його в спеціальних тест-системах. Матеріалом для такого дослідження є фекалії хворого, які можна використати, починаючи з другого тижня інкубаційного періоду, і протягом 14-21 дня жовтяничного періоду. Їх піддають попередній підготовці, яка полягає в одержанні гомогенізованого у фосфатному буфері 10-40 % фекального екстракту. Під час цього процесу віруси концентрують, використовуючи фільтрування матеріалу через сефарозу, а також центрифугування за градієнтом щільності хлориду цезію.

Одержаним матеріалом заражують культу­ри клітин нирок ембріону макак-резус (FrhK‑4, FrhK-6), первинної гепатоцелюлярної карциноми, лімфобластів людини та інші. Слід відзначити, що вірусам гепатиту А притаманний довгий цикл репродукції, який триває 4-10 тижнів без помітної цитопатичної дії.

У заражених клітинах віруси або їх антигени можна виявити за допомогою імунної електронної мікроскопії (ІЕМ), РІФ, РІА, ІФА.

Імунна електронна мікроскопія передбачає змішування суспензії вірусів з відповідною антисироваткою, відділення імунних комплексів з наступним дослідженням останніх під електронним мікроскопом. В умовах негативного контрасту­вання можна виявити агрегати вірусів при концентрації менше 10⁶ у 1 г матеріа­лу. Однак у зв’язку з великою трудоємністю, цей метод у практичних лабораторіях не використовується.

Реакцію імунофлуоресценції можна використати і при дослідженні біоптатів печінки. При прямій імунофлуоресценції користуються міченим флуоресцеїнізотіоцианатом IgG, виділеним із сироваток реконвалесцентів. Цінність методу полягає в тому, що він дозволяє знайти окремі клітини, які містять антиген.

Радіоімунний та імуноферментний аналізи в твердій фазі. Ці методи найроз­повсюдженіші в діагностиці, мають однакову високу чутливість і специфічність. Вони мають один і той же принцип постановки з тією різницею, що в РІА використо­вують специфічні імуноглобуліни (IgG), мічені ¹²⁵І, а в ІФА – ферментом ­пероксидазою.

Наявність вірусів у фекаліях є 100 % підтвердженням діагнозу, однак від­сутність їх за даними серологічних реакцій не виключає гепатит А.

У окремих випадках матеріалом від хворого можна заражати лабораторних тварин. Найчастіше у високоспеціалізованих лабораторіях використовують мавп шимпанзе, мармозет, павіанів та інших.

Пізніше в матеріалі від тварин виявляють віруси гепатиту А або його антигени вищеописаними способами.

Експрес-діагностика гепатиту А спрямована на безпосереднє визначення вірусів у випорожненнях хворого. З цією метою використовують сучасні методи імунної електронної мікроскопії, радіоімунний аналіз, реакцію ензиммічених антитіл. Останній є достатньо чутливим і ефективним. Генетичний аналіз базується на ПЛР.

Серологічне дослідження. Одним із способів доказу етіологічної належності виділеного від хворих вірусу є виявлення в парних сироватках крові зростання титру специфічних антитіл. При захворюванні антитіла з’являються рано, їх синтез починається ще в інкубаційному періоді, а титр різко зростає. У зв’язку з пізнім поступленням хворих у стаціонар чотирикратне діагностичне збільшення титру антитіл виявити практично неможливо. Тому цей метод діагностики не знайшов широкого застосування.

Антитіла проти вірусу гепатиту А в інкубаційному періоді й на початку гострої фази захворювання представлені класом IgM. Поступово знижуючись у титрі, вони циркулюють протягом 6-8, а деколи й 12-18 місяців. Анти-ВГА IgM синтезуються у всіх хворих, незалежно від форми інфекції. Знаходження їх – ранній тест діагностики, який дозволяє не тільки підтвердити або заперечити клінічний діагноз, але й виявити стерті, безсимптомні форми хвороби, що має вирішальне значення в епідеміологічих дослідженнях. У подальшому їх заміщує IgG. Імуноглобуліни класу М можна знаходити в крові протягом 3-6 місяців після перенесеного захворювання, в той час як IgG – протягом усього життя. Антитіла виявляють за допомогою РІА або ІФА.

Крім визначення анти-ВГА IgM, для діагностики в гострому періоді захворювання в сироватці виявляють анти-ВГА IgA, які також є ранніми антитілами і зростають паралельно з IgM, проте зниження їх титру відбувається значно швидше. Секреторні анти-ВГА IgA знайдено також у фекаліях.

Найчастіше для визначення титру антитіл використовують ІФА, РІА, деколи – РЗК.