Вірус гепатиту а

Морфологія та ультраструктура віріонів. У 1973 р. S. Feinstone, A.Kapikian, R. Purcell, використовуючи метод імунної електронної мікроскопії, вперше виявили у фекаліях експериментально заражених ГА волонтерів вірусоподібні ікосаедричні частки діаметром 27-30 нм, які були ідентифіковані як віруси гепатиту А. Вірус належить до родини Picornaviridae, роду Enterovirus (тип 72).

У центрі віріону міститься однониткова лінійна плюс-нитка РНК, що має понад 7000 нуклеотидів молекулярною масою (1,3-1,6)х10⁶ Д, константою седиментації 32- 35S і плавучою густиною 1,64 гсм³. Поверхня капсиду створюється 32 окремими капсомерами, поверхневих виступів немає. Тип симетрії - ікосаедральний.

 

Віруси гепатиту а Будова вірусу гепатиту а

 

 

 

Ліпопротеїнової оболонки віруси не мають. При негативному контрастуванні в препаратах виявляються як повні, так і порожні частки. Висловлено припущення, що геном ВГА - найдрібніший з усіх геномів вірусів савців. Він складається з 6500-8100 нуклеотидів, що утворюють три ділянки, які умовно позначаються PI, P2, P3. В ділянці Р1 (5’-кінець) розміщуються гени чотирьох структурних білків (VР1, VР2, VР3, VP4), послідовність яких варіює у різних вірусів. Середня ділянка кодує недостатньо вивчений поліпептид Р2х, який має протеолітичну активність і є, напевно, однією з двох вірусспецифічних протеаз. Ділянка, що прилягає до 3­кінця (Р3), містить гени для VРg, полімерази і протеази. Частини РНК, що прилягають до 3- і 5-кінців мають невеликі ділянки з декількох нуклеотидів, які нічого не кодують.

Функції VPg відповідають кеп-структурі клітинних і-РНК. За його допомогою віріонна РНК розпізнає відповідну ділянку малої субодиниці рибосоми, взаємодіє з нею, забезпечуючи початок синтезу поліпептидного ланцюга з NH₂-кінцем. При цьому відбувається така модифікація рибосоми, що вона перестає реагувати на звичайні кеп-структури, віддаючи перевагу структурам, що містять VPg на початку ланцюга РНК. Тобто віріонна РНК ентеровірусу блокує синтез клітинних білків.

Деякі інші біологічні властивості збудніків наведено у табліці.

Деякі біологічні властивості вірусів гепатитів

 

Характеристика вірусу	ВГА	ВГВ	ВГС	ВГD	ВГЕ
Стійкість у зовнішньому середовищі	Стійкий	Дуже стійкий	Нестійкий	Нестійкий	Нестійкий
Спосіб передачі	Фекально-оральний	Шприцевий	Шприцевий	Шприцевий	Фекально-оральний
Розмноження: in vitro in vivo	Така Так	Ні Так	Такб Так	Ні Так	Ні Так
Персистування у печінці	Ні	Так	Так	Так	Ні
Позапечінкова реплікація	Такв	Такг	Невідомо	Ні	Такг
Канцерогенність для печінки	Ні	Так	Такд	Ні	Ні

 

^а Тільки деякі штами; виділити вірус у культурі клітин важко.

^б Є повідомлення про обмежену реплікацію у гепатоцитах шимпанзе.

^в ВГА і, можливо, ВГЕ перед інфікуванням печінки реплікуються в кишечнику.

^г ВГВ персистує та реплікується в лейкоцитах.

^д Хоча перенесений ГС вважається фактором ризику первинного раку печінки: доказів прямої канцерогенності ВГС не має

 

Стійкість до дії фізико-хімічних факторів. Подібно до інших ентеровірусів ВГА виявився стійким в діапазоні рН 3,0-9,0, не інактивується ефіром і хлороформом, проте чутливий до формаліну. Він може зберігатись до двох років при -20 °С, протягом декількох місяців при 4 С і тижнями при кімнатній температурі. Ультрафіолетове випромінювання знищує його за 1 хв. Вірус частково втрачає свою інфекційність на культурі тканин при 60 С протягом 4-12 год або протягом 6 год при 56 С, інактивується кипятінням за 1 хв, при автоклавуванні (121 °С) - за 20 хв, при дії сухого жару (180 °С) - за одну годину. Дока-

зана висока стійкість вірусів до дії хлору, так як вони витримують хлорування протягом 30 хв при концентрації залишкового хлору 1:1 000 000. Це свідчить про факт можливості появи захворювань навіть при проходженні вірусів через водоочисні споруди.

Культивування і особливості репродукції вірусів. Доказано, що ВГА може репродукуватись в деяких клітинних системах, включаючи первинні та перещеплювані моношарові лінії клітини: ембріональні ниркові клітини мавп, HeLa, трансформовані клітини печінки ембріона мавп (Mel), лімфоїдні клітини людини, клітини гепатоцелюлярної карциноми людини, VERO, Detroit-6, KB. Слід памятати про тривалий інкубаційний період при перших пасажах, який коливається від 4 до 8-10 тижнів. Вірус можна згодом виявити за допомогою методу імунофлуоресценції, РІА, ІФА або на ультратонких зрізах при електронній мікроскопії. Можливість культивування ВГА дозволила отримати дані, які характеризують цикл репродукції вірусів, виявити 11 вірусспецифічних антигенів.

Слід відмітити, що успішна адаптація ВГА до культури клітин вкрай важлива для вивчення біологічних властивостей і особливостей реплікації вірусів (стратегії геному), створення джерела реагентів для діагностики (антигенів, антисироватки), а також для конструювання вакцин (живих або вбитих).

Епідеміологія захворювання. Вірусний гепатит А - антропонозна хвороба. Природним джерелом збудника є людина з різними формами гострого гепатиту, а число хворих з інапарантними та безжовтяничними формами може у 2-10 разів перевищувати кількість осіб з маніфестними проявами захворювання. Популяція людей надзвичайно гетерогенна відносно сприйнятливості до ГА, що корелює з імунологічними показниками.

Виділення вірусів з організму відбувається, починаючи з другої половини інкубаційного періоду, особливо протягом першого тижня жовтяниці (за пять днів до підвищення рівня трансаміназ крові). Заразність знижується через 20-25 днів і тільки в окремих випадках може тривати місяцями.

Основний механізм зараження - фекально-оральний. Інфекційний агент передається через випорожнення, сечу. Специфічними кінцевими факторами передачі збудника є харчові продукти (мясні, молочні, хлібні) та вода. Проміжними факторами можуть бути мухи, забруднена фекаліями вода, що використовується для миття посуду, руки людей, які готують їжу.

Кров у період вірусемії також може служити фактором передачі, в звязку з чим можливі парентеральні форми захворювання. Збудник може міститись у менструальній крові, спермі, що має певне епідемічне значення.

Гепатит А характеризується убіквітарним розповсюдженням. Захворюваність у багатьох країнах Європи і Америки сягає 200-400 і більше випадків на 100 000 населення, спостерігаються роки її підйому та спаду. Сезонність при ГА достатньо виражена: на серпень-грудень припадає до 70 % річної захворюваності.

Сприйнятливість до хвороби загальна. Найбільший спалах гепатиту А (290 тис. хворих) трапився у 1988 р. в Шанхаї і був повязаний із вживанням сирих молюсків, яких часто культивують і збирають у забруднених прибережних водах.

На початку 1996 р. спалахнула епідемія вірусного гепатиту А у м. Севастополі внаслідок прориву стічних вод у водопровідну мережу. При ГА спостерігаються вогнищеві захворювання в психлікарнях, будинках для розумово відсталих осіб тощо, що зумовлюється недотриманням правил особистої гігієни.

Інкубаційний період коливається від 15 до 50 днів, найчастіше - 20-25 днів.

Основні клінічні прояви захворювання. Для ГА властивий перебіг з великим розмаїттям клінічних форм: від безсимптомних до важких з летальними наслідкоми (гострий некроз печінки). Типові форми ГА мають циклічний перебіг. Період продроми (1) або переджовтяничний, епідеміологічно найнебезпечніший. Він характеризується диспептичними проявами (втратою апетиту, відчуттям дискомфорту в животі, болями в ділянці печінки), помірною гарячкою, триває 1-4 тижні. Для нього характерні декілька варіантів перебігу: гарячково-диспептичний, астено-вегетативний, грипоподібний, ревматоїдний. Жовтяничний період (2) характеризується жовтяницею шкіри і слизових, збільшенням печінки, ахолічним калом, потемнінням сечі, підвищенням показників біохімічних та ензимологічних проб (загального білірубіну з перевагою прямого, рівня трансаміназ - аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ). Тривалість його - 2-4 тижні. Під час періоду реконвалесценції (3) відновлюються основні функції печінки.