Маркери гепатиту d (коінфекція) Маркери гепатиту d (суперінфекція)

 

 

Профілатика захворювання аналогічна тій, що проводиться при гепатиті В.

Вірус гепатиту е

Багаторічне вивчення епідемічних спалахів і спорадичних випадків гепатиту А у країнах Південної, Середньої, ПІвденно-Східної Азії, Близького Сходу, в Африці та Мексиці засвідчило, що збудником багатьох з них був не ВГА. Доказ цього - цілковита відсутність його маркерів (HАAg, анти-ВГА-IgM) у хворих. Деякі клініко-епідеміологічні особливості цього гепатиту нічим не відрізнялись від виявлених у хворих на гепатит А, проте були й такі, що не траплялись раніше.

Російському вченому М. Балаяну (1982) вдалось виділити вірус, котрий, як він твердив, спричинює гепатит Е з фекально-оральним механізмом передачі.

Вірусна природа цього гепатиту була доведена шляхом інфікування добровольців, які в минулому хворіли на гепатит А. Їм давали випити фільтрати калу, що брався під час гострої стадії захворювання у хворих на гепатит ні А ні В, і через 28-45 днів у них зявлялись клінічні прояви гепатиту різного ступеня важкості за умов повної відсутності анти-ВГА IgM.

Встановлено деякі фізико-хімічні властивості цього вірусу. Він виявився дуже чутливим до температурних перепадів. Коефіцієнт седиментації - 183S, плавуча густина в калію тартрат-гліцериновому градієнті - 1, 18 гсм³. Електронно-мікроскопічне дослідження вірусу засвідчило, що він має круглу форму, діаметр віріона - 32-34 нм. Геном вірусу представлено однонитковою РНК, яка зверху оточена капсидом. На поверхні виявлено виступи й виразні западини. Вірус не культивується у клітинних культурах. Усі ці особливості дають підстави вважаті даний вірус представником родини Caliciviridae.

 

 

Вірус гепатиту е

 

Вірус передається, як і ВГА, за допомогою фекально-орального механизму, найчастіше з питною водою, забрудненою стоками. Доведено, що він може передаватись під час побутового спілкування людей. Епідеміологічна особливість цього вірусу полягає в тому, що він уражає здебільшого людей молодого і середнього віку, тоді як ВГА - дітей до 14 років. Епідемічний гепатит Е спостерігається в тих регіонах земної кулі, де більшість мешканців інфікується ВГА ще у перші роки життя. Клінічна особливість ГЕ - важкий перебіг хвороби з високою летальністю (20-40 %) серед вагітних жінок, особливо в останньому триместрі вагітності. Характерною ознакою хвороби на відміну від інших гепатитів є холестаз.

Нині ще не вироблені специфічні методи лабораторної діагностики і профілактики ГЕ. Діагностують гепатит Е на підставі клініко-епідеміологічних особливостей та шляхом виключення інших гепатитів (відсутність передусім маркера гепатиту А, анти-ВГА IgM, а коли це необхідно, то й маркерів гепатитів В і С), тому що імунна електронна мікроскопія зразків фекалій, які були взяті в гострому періоді хвороби, недоступна для рутинних лабораторій. Однак є повідомлення, що ряд зарубіжних фірм виготовили тест-системи ІФА для виявлення антитіл до вірусу гепатиту Е.

ВГЕ розповсюджується від людини до людини при контакті з меншою вірогідністю, ніж гепатит А. Для попередження спалахів гепатиту Е, як правило, достатньо проводити відповідну обробку нечистот і води.

Отже, проблема вивчення збудників вірусних гепатитів - одна з найактуальніших проблем сучасної вірусології. Незважаючи на виявлення збудників гепатитів А, В, С, D, E, вивчення їх фізіко-хімічних, біологічних та клініко-епідеміологічних особливостей, залишається ще багато нез’ясованих питань.

Для більшості вірусів не розроблено методів оптимального лабораторного культивування, тест-системи для виявлення анти-ВГС антитіл не можуть повністю забезпечити якісну і своєчасну діагностику гепатиту С. Вірусологи поки що майже ничого не знають про збудники гепатитів F i G. Для частини гепатитів не розроблено засобів специфічної профілактики, а існуючі - не завжди досконалі.

 

Лабораторна діагностика гепатитів С, Д, Е, G

Вірус гепатиту С належать до родини Flaviviridae. Його відносять до складних вірусів. Віріон має діаметр 30-60 нм. У центрі міститься одноланцюгова плюс-РНК, що складається з майже з 9500 нуклеотидних основ. Зверху вірус вкритий суперкапсидною білково-ліпідною оболонкою. Віруси чутливі до ефіру, дезоксихолату натрію, УФ-опромінення, здатні витримувати нагрівання до 50 °С.

Лабораторна діагностика спрямована на виявлення анти-ВГС IgM і IgG за допомогою імуноферментного аналізу. Ці антитіла з’являються в крові приблизно через 1 місяць після інфікування. У той же час розроблені тест-системи для імуноферментного аналізу 1-3-го поколінь з використанням рекомбінантних антигенів вірусів, дозволяють визначати антитіла безпосередньо до антигенів.

Дослідити наявність вірусної РНК у крові хворої людини можна за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Вірус гепатиту D належить до роду Deltavirus. Він круглої форми, діаметром 35-37 нм. У центрі віріона міститься кільцева однониткова РНК, розташована на HDAg. Вірус оточений суперкапсидною оболонкою, представленою HBsAg. Вірус гепатиту D є дефектним, оскільки його реплікація відбувається за рахунок геному ВГВ.

Вірус гепатиту D стійкий до високих температур, ферментів нуклеаз, однак легко руйнується лугами і протеазами.

З метою лабораторної діагностики вірусного гепатиту D проводять визначення таких його маркерів як HDAg, анти-HD IgM і IgG за допомогою РІА та ІФА.

Підтверджує діагноз гепатиту D безпосереднє виявлення ВГD у сироватці крові або в гепатоцитах. HDAg з’являється в ядрах гепатоцитів у кінці інкубаційного періоду і зберігається протягом гострої фази захворювання. Однак методи його концентрування і отримання досить складні, тому доступні тільки для високоспеціалізованих лабораторій.

Серологічна діагностика використовується для визначення у сироватці крові антитіл IgM і IgG проти HDAg. Анти-HD IgM з’являються вже через 2 тижні після інфікування, а пізніше починає зростати титр анти-HD IgG.

Вірус гепатиту Е не знайшов ще свого остаточного положення в класифікаційній системі. Вважалось, що він є представником родини Caliciviridae. Збудник має сферичну форму, його діаметр становить 32-34 нм. Геном вірусу представлено однонитковою РНК, оточеною капсидом. Його поверхня має специфічні виступи та невеликі западини.

Достатньо ефективних методів діагностики цієї форми гепатиту ще немає. Є спроби виявити інфекційні агенти у фекаліях хворих за допомогою імунної електрон­ної мікроскопії, ПЛР. Серологічна діагностика спрямована на визначення сумарної кількості антитіл, які можна знайти, використовуючи відповідні системи для ІФА.

Вірус гепатиту G описано зовсім недавно (1995 р.). Це складний вірус, геном якого представлено однонитковою плюс-РНК. Зовні він оточений капсидною та суперкапсидною оболонками.

Основний матеріал для дослідження – кров хворих. У ній можна виявити або вірусну РНК за допомогою ПЛР, або дослідити навність загального пулу імуно­глобулінів проти інфекційного агента. З цією метою можна використати ІФА.