Структура пояснювальної записки

Зразок титульного аркуша пояснювальної записки – у додатку Г.

Основні розділи для послідовного викладення матеріалів звіту такі: зміст; вступ; електропостачання підприємства; управління електроспоживанням; релейний захист, диспетчеризація, автоматика та телемеханіка в системі електропостачання; якість електроенергії, показники, методи їх поліпшення; монтаж і експлуатація електрообладнання; автоматизація проектування й управління в системах електропостачання; індивідуальне завдання; економіка й організація праці в системах електропостачання; охорона праці; висновки; література.

Зміст включає найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають найменування) із зазначенням сторінок, з яких починаються матеріали розділів (підрозділів, пунктів).

У вступі вказується місце проведення практики, її характерні особливості, пов'язується профіль підприємства з темою індивідуального завдання.

Заключна частина має вміщувати короткі висновки щодо результатів проведеної роботи. Список використаної літератури містить перелік літературних джерел, використаних при написанні пояснювальної записки, на які є посилання у тексті. При складанні списку використаної літератури слід виконувати вимоги ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Література в списку розміщується в алфавітному порядку або у порядку посилання на неї у тексті. Приклад запису наведено у розділі «Література».

Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для доповнення реферату або пояснювальної записки: таблиці допоміжних цифрових даних; тексти програм задач, розв'язаних за допомогою ЕОМ; ілюстрації допоміжного характеру; проспекти; специфікації схем, креслень; технологічну документацію.

Додаток Б

Правила оформлення пояснювальної записки

Оформлення роботи має відповідати вимогам ГОСТ 2.105–95.

Текстові документи виконуються на аркушах паперу формату А4 рукописним способом, чорним чорнилом (пастою) на одній стороні аркуша.

Відстань від рамки форми до границі тексту на початку і кінцях рядків має бути не менше 5 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки форми – не менше 10 мм.

Таблиці, схеми та креслення допускається подавати на аркушах формату А2. Текст поділяється на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Найменування розділів і підрозділів мають бути короткими, чіткими. Найменування розділів записуються як заголовок симетрично тексту великими літерами. Заголовки підрозділів пишуть симетрично тексту малими літерами. Заголовки пунктів і підпунктів починаються з абзацу (абзац у тексті починається відступом на 15–17 мм) і пишуться малими буквами (крім першої).

Перенесення у словах заголовків не допускається. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок має два речення, то вони розділяються крапкою. Підкреслювати заголовки не допускається. Відстань між заголовком і текстом становить 15 мм.

Нумерація розділів у тексті наскрізна в обсязі пояснювальної записки і позначається цифрами без крапки в кінці.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад, 1.2 (другий підрозділ першого розділу).

Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу та пункту, розділених крапкою. У кінці номера пункту крапка не ставиться, наприклад, 1.2.3 (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Пункти при потребі можуть бути розбиті на підпункти, що мають нумерацію у межах кожного пункту, наприклад, 1.2.3.4 (четвертий підпункт третього пункту другого підрозділу першого розділу). Подальше розділення підпунктів небажане.

Перелік характеристик, вказівок, положень тощо у тексті підпункту позначають малими літерами українського алфавіту з дужкою або, не нумеруючи, позначають дефісом (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації в межах першого рівня слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Сторінки нумеруються арабськими цифрами. Нумерація сторінок наскрізна. Першою сторінкою є титульний аркуш. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер ставиться у графі "аркуш" основного напису.

Ілюстрації. Пояснювальна записка повинна мати достатню для пояснення тексту кількість ілюстрацій (схем, діаграм, графіків, креслень тощо). Ілюстрації позначаються словом "рисунок" і нумеруються послідовно арабськими цифрами у межах всього текстового документа. Номер ілюстрації з крапкою після цифри розміщують зліва від найменування ілюстрації. Усі ілюстрації повинні мати найменування, наприклад «Рисунок 1 – Схема приладу».

При необхідності до ілюстрації додають пояснювальні дані. Номер ілюстрації, її найменування та пояснювальні дані розміщують під ілюстрацією. У кінці підрисункового тексту крапку не ставлять.

Ілюстрації слід розміщувати відразу після першого посилання на них у тексті так, щоб їх було зручно розглядати без повороту тексту пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Рисунки темного кольору виконуються на білому папері, міліметрівці чи кальці.

Таблиці. Цифровий матеріал у пояснювальній записці наводять у таблицях. Кожна таблиця має назву, розміщену над таблицею справа від слова "Таблиця". Слово "Таблиця" і заголовок починаються з великої літери. Таблиці нумеруються у межах усього текстового матеріалу, наприклад, "Таблиця 1 – Вихідні дані".

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті таким чином, щоб її можна було читати без поворотів тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна перенести на наступну сторінку, записавши над продовженням таблиці "Продовження таблиці" і номер таблиці, наприклад, "Продовження таблиці 1".

Формули. У пояснювальних записках слід застосовувати науково-технічні терміни, умовні буквені позначення, умовні графічні позначення, визначення, на які існують відповідні стандарти, а якщо їх немає – загальноприйняті у науково-технічній літературі.

Одиниці фізичних величин мають відповідати ДСТУ 3651.0–97, ДСТУ 3651.1–97, ДСТУ 3651.2–97, і у межах текстового документа для кожного параметра мають бути сталими.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, треба робити безпосередньо під формулою у такій же послідовності, у якій вони знаходяться у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова "де".

Якщо речення закінчується формулою і далі нема пояснення, то після формули ставлять крапку. Якщо ж пояснення є, то ставлять кому. У кінці кожного пояснення, крім останнього, ставлять крапку з комою. Після останнього пояснення ставлять крапку.

Рівняння і формули потрібно виділити з тексту вільними рядками. Над і під кожною з формул потрібно залишити по одному вітаному рядку. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, то воно переноситься після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Формули, на які є посилання в тексті, нумеруються арабськими цифрами. Номер формули вказують з правого боку аркуша на рівні формули у круглих дужках.

Посилання у тексті на використану літературу зазначають порядковим номером джерела за списком використаної літератури, який наводиться у пояснювальній записці, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [3] (третє джерело за переліком використаної літератури).

Посилання на використану літературу даються у всіх випадках, якщо у тексті використовуються з цього джерела які-небудь трактування матеріалу, теоретичні та методичні вирішення даного питання. Посилання не даються, якщо використовуються загальні фізичні закони, наприклад, закон Ома, формула для опису необхідних фізичних величин та одиниць вимірювання тощо. Посилання на ілюстрації позначають порядковим номером ілюстрації, наприклад, "...на рисунку 1".

Посилання на формули зазначають порядковим номером формули в дужках, наприклад, "...у формулі (1)".

Посилання на таблиці зазначають скороченим словом і порядковим номером таблиці, наприклад, "...у таблиці 1".

Посилання на додатки зазначають літерою додатка, наприклад, "...у додатку В".

Додатки оформляються як продовження пояснювальної записки на останніх сторінках. Розміщують їх у порядку появи посилання на них у тексті.

Додатки послідовно нумерують великими літерами українського алфавіту, починаючи з А, за винятком букв Є, З, І, ї, Й, О, Ч, Ь. Якщо в документі один додаток, то його позначають "Додаток А".

Кожний додаток треба починати з нової сторінки зі слова "Додаток", букви, що позначає його послідовність, і його найменування, наприклад, "Додаток С..."

Рисунки, таблиці та формули, розміщені у додатках, нумеруються арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад, "Рисунок Б. 1 – " (перший рисунок додатка Б).

В основному тексті пояснювальної записки мають бути посилання на всі додатки. У змісті слід наводити перелік усіх додатків із вказівкою їх літерних позначень і заголовків (якщо вони є).

Додаток В