Розділ 1. Ознайомлення з поняттям волі у психології
Для чого потрібна воля?
У нашому житті, приймаючи будь-яке рішення та розуміючи необхідність діяти, людина часто не одразу переходить до активних дій. Наприклад, зранку, коли треба поспішати на навчання, не всі з нас одразу прокидаються та починають збиратися, а, навпаки, часто дозволяють собі ще кілька хвилин нічого не робити. Через часто спізнюються і потрапляють у незручне становище. Здавалося б, неприємності, викликані такою поведінкою, мали б змусити людини змінити свою поведінку та відношення проблеми із запізненнями, змусити діяти інакше. Але зазвичай це ні до чого не призводить. Навіть психологи не завжди можуть пояснити,чому людина інколи не робить абсолютно нічого для досягнення поставлених цілей та задоволення власних потреб.
Коли люди з однаковим рівнем знань та здібностей, подібними поглядами на життя по-різному підходять до вирішення проблем,або коли одні при перших труднощах відмовляються від досягнення мети, а інші, навпаки, докладають ще більших зусиль для здійснення задуманого, то це пов’язують з такою особливістю психіки як воля.
Отже, воля – це психічний процес, суть якого полягає в регулюванні людиною поведінки та діяльності, що відноситься до подолання внутрішніх та зовнішніх перепон.[3; c.108-109]
Завданням волі є управління нашою поведінкою, саморегуляція нашої активності, особливо у тих випадках, коли виникають перешкоди для нормального життя. В основі саморегуляції лежить взаємодія процесів збудження та гальмування нервової системи. Слід зазначити, що вольові дії виникають у нас не одразу, а розвиваються на основі мимовільних рухів і дій, найпростішими з яких є рефлекторні( чхання, моргання і т.і.) Мимовільний характер носить також наша міміка: ми піднімаємо брови та відкриваємо рота при здивуванні; коли радіємо, то посміхаємось.
Довільні дії на відміну від мимовільних більш характерні для поведінки людини і спрямовані на досягнення поставленої мети. Саме свідомість дій характеризує вольову поведінку. Однак вольові дії можуть включати в себе як окремі ланки, так і рухи, які в ході утворення автоматизувалися і втратили свій початковий свідомий характер. Ще однією важливою ознакою вольової поведінки є її зв'язок з подоланням перешкод (внутрішніх або зовнішніх). Внутрішні – спонукання людини, спрямовані на невиконання даної дії або виконання протилежної дії. Наприклад, замість того, щоб писати курсову роботу, студент слухає музику або відкладає завдання на останній момент. Зовнішньою перешкодою може виступати необхідність допомагати батька або працювати, що забирає багато часу і сил.[8]
Слід зазначити, що не будь-яка дія, спрямована на подолання труднощів, є вольовою. Наприклад, людина може в екстремальній ситуації зробити те, на щоб вона не зважилась у звичайному житті – перестрибнути високий паркан, втікаючи від собаки, швидко допливти до берега, якщо відчує небезпеку. Але ці дії будуть викликані зовнішніми причинами, а не внутрішніми установками людини. Важливою особливістю вольових дій людини є усвідомлення значення поставленої цілі, за яку необхідно боротися і яку треба досягти. Тому вольові дії можна розрізняти не лише за мірою складності, а й за мірою усвідомленості. Коли ця якість знижена, то говорять про імпульсивні дії.
Воля пов’язана з багатьма сторонами психіки людини, зокрема з потребами, інтересами,світоглядом, ідеалами – з мотиваційною сферою особистості; з почуттями, бо інколи людині слід утриматися від певних дій, наприклад, у стані афекту; з мисленням, адже воля передбачає наявність цілеспрямованої людини, що передбачає свідомий вибір мети і підбір засобів її досягнення.