Тема 5. Державне регулювання страхової діяльності.

Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

• Конституцією України;

• міжнародними угодами, які підписала та ратифікувала Україна;

• Цивільним кодексом України;

• Законами та постановами Верховної Ради України;

• Указами та розпорядженнями Президента України;

• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

• нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

• нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішеннями Президента або Уряду України;

• окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України

6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила ЗУ “Про страхування”, до якого 4.10.2001 р. ВР внесено зміни та доповнення. Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі.

Окремою постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестрахування в Україні. Прийнято також постанову Уряду стосовного правового регулювання діяльності посередників – брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема, щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний рахунок, термінів укладання договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.

Окремою постановою Уряду визначено особливості функціонування товариств взаємного страхування.

Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Нормативними актами міністерств і відомств – інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Мін'юсті, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств.\

Нормативні акти, що видає орган, уповноважений здійснювати контроль за страховою діяльністю, є обов'язковим для страховиків. Цими актами (наказами, розпорядженнями, рішеннями) установлюється,

1. інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності;

2. заходи впливу на страховиків за виявлені порушення – приписи, зупинки, обмеження та відкликання ліцензій;

3. вимоги до звітності й обліку;

4. порядок реєстрації, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації та реорганізації;

5. порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів для страхового ринку.

До найважливіших чинних документів колишнього Укрстрахнагляду належать:

1. Методика розрахунку резервів у разі страхування життя.

2. Інструкція з ліцензування страховиків.

3. Положення про філії та відокремлені представництва страховиків.

4. Положення з регулювання розміщення страхових резервів.

ЗУ “Про страхування” було визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний нагляд: Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року. Він був центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковувся КМ. За своїм статусом Комітет мав ранг Державного комітету України.

У процесі адміністративної реформи Указом Президента “Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 року функції Укрстрахнагляду було покладено на Мінфін.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

• щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (саме під цю категорію підпадає страхова діяльність).

Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до Указу Президента України “Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія)” від 11.12.02 р. встановлюється , що Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Напрями страхового нагляду.

1. Початковий, припадає на період подання документів на ліцензування. Документи проходять експертизу в підрозділах , які відають питаннями страхування і в разі потреби подають свої зауваження до зазначених документів.

2. Аналіз звітності, яку щоквартально подають страховики. Орган нагляду головну увагу зосереджує на додержанні умов платоспроможності визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщенні страхових резервів на умовах встановлених цим органом.

3. Проведення безпосередніх перевірок на місці.

Взаємовідносини страховика і держави.

Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава – за зобов'язаннями страховика. Виняток становить обов'язкове державне страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальником в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.