3. Функції страхування

• Ризикова – передавання страховику за певну плату матеріальну відповідальність за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими чинним законодавством або договором страхування.

• Превентивна – в інтересах страхової компанії у більш тривалому використанні коштів страхового фонду. Тому страхова компанія намагається зменшити ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випадку. З цією метою страховик може застосувати фінансову та правову превенцію. При фінансовій превенції страховик частину своїх доходів може спрямувати на фінансування превентивних заходів тощо). При правовій превенції страховик не приймає на себе ризики ймовірність настання яких є великою, або робить певні зауваження, що можуть позбавити страхувальника страхових відшкодувань.

• Заощаджувальна – пов’язана з тим, що договори страхування носять довгостроковий та відповідно накопичу вальний характер.

4. Принципи, на яких базується дія страхування:

1. Принцип страхового інтересу. Договір передбачає відшкодування конкретних збитків конкретної особи. Кожний індивідуальний або асоційований власник будь-якого майна мусить мати майновий інтерес в тому, щоб вкладені в об’єкт кошти не були втрачені внаслідок настання страхової події.

2. Принцип максимальної сумлінності сторін. Страхування можливе лише за умов високого довір’я між сторонами. Страхувальник володіє інформацією про всі властивості майна, про стан здоров’я тощо. Якщо з’ясується, що інформація страхувальника неповна або недостовірна, договір страхування може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

3. Принцип причинно-наслідкового зв’язку збитку та події, що призвела до нього. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Важливим є визначення саме фактичної, а не безпосередньої причини настання збитку.

4. Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат. Страхування тільки компенсує дійсні втрати.

5. Принцип суброгації. Сутність полягає в переході до страховика, який виплатив страхове відшкодування , права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.

Тема 2 Форми страхування, класифікація галузей страхової діяльності

Можна виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як у теоретичному, так і в практичному значенні.

Розрізняють класифікацію страхування:

• за історичною ознакою;

• за економічними ознаками (за сферою діяльності, або спеціалізацією страховика(страхування життя та загальних видів страхування), за об‘єктами страхування(особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності); за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика);

• за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).( За цією ознакою страхування поділяється на обов‘язкове й добровільне.)

Об‘єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, виключення, обмеження та ін.

Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб‘єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян, і ті, що обслуговують інтереси суб‘єктів підприємницької діяльності.

Окрім класифікації за статусом страхувальника, існує потреба у класифікації за статусом страховика. Така класифікація використовується, в основному, з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному й територіальному розумінні. З цієї точки зору можна виділити страхування комерційне ( в Україні відповідно до чинного законодавства його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств із додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії), взаємне (здійснюється товариствами взаємного страхування), державне (здійснюється спеціалізованими державними страховими організаціями).

Згідно до чинного законодавства України ( ЗУ “Про страхування”) до обов'язкового страхування належить:

1. медичне страхування;

2. особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3. особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони й членів добровільних пожежних дружин (команд);

4. страхування спортсменів вищих категорій;

5. страхування життя й здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7. авіаційне страхування цивільної авіації;тощо…

Добровільне страхування складається з :

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4. страхування здоров’я на випадок хвороби;

5. страхування залізничного транспорту;

6. страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7. страхування повітряного транспорту;

8. страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9. страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11. страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті);

12. інші види добровільного страхування.

Систему страхових відносин, що реалізуються в процесі страхування, крім страхування як такого також включають:

• сострахування;

• страховий пул;

• подвійне страхування;

• перестрахування;

• самострахування;

• взаємне страхування.

Страхування, при якому об'єкт страхування може бути застрахованим по одному договору разом із декількома страховиками, називається сострахуванням.

На принципі сострахування будується діяльність страхового пула.

Страховий пул – добровільне об'єднання страховиків, що не є юридичною особою, для сумісного страхування певних ризиків, насамперед для страхування небезпечних, великих та маловідомих ризиків.

Страховики – учасники пулу, несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням згідно договорів страхування укладеним на підставі угоди про створення страхового пулу.

Первинне страхування та перестрахування

Первинне страхування – це надання страхового захисту клієнтам. Більшість страхових компаній займається саме первинним страхуванням.

Первинне страхування може здійснюватись на індивідуальній або колективній основі. У випадку, якщо ризик, що страхується є дуже великий для окремої страхової компанії, вона може притягнути в якості сострахувальників інші страхові компанії. Великі виробничі ризики страхуються, як правило, у формі спільного страхування.

Перестрахування – це передача ризику від страхувальника іншій страховій компанії. Споживання в перестрахуванні виникає у страхувальника в тому випадку, коли зобов`язання по договорах страхування перевершують фінансові ресурси компанії. Тоді можна передати частину ризику на перестрахування разом з відповідною частиною страхової премії.

Перестрахування ризику може бути багатократним. Подальша передача ризику на перестрахування називається ретроцесієй.