1. Розрахунок річних валових викидів формальдегіду

Валові викиди формальдегіду визначають за такою формулою [9]

(4.2)

де R – коефіцієнт, що враховує вид обладнання, приймаємо для клеєнаносних вальців = 0,05, для підпресування = 0,75, для місця технологічної витримки = 0,2; А – коефіцієнт, що враховує характер виробництва, приймаємо для фанерного виробництва = 3; Ф – процент вільного формальдегіду, Ф = 0,3%; m_у – коефіцієнт витяжки шкідливих речовин, m_у = 0,95.

Визначаємо річний валовий викид для кожного обладнання:

• для клеєнаносні вальців

тонн

• для пресу

тонн

• місця технологічної витримки

тонн

тонн

Річний валовий викид пилу, що виділяється при форматній обрізці фанери визначаємо за формулою [9]

, тонн (4.3)

де кг/год.

n = 0,95; t_в = 2000 год.

Визначаємо категорію екологічної безпеки цеху. Для цього використовуємо наступну формулу [9]

(4.4)

де Q – річний валовий викид формальдегіду; ГДК_с.р. – гранично-допустима середньо-добова концентрація шкідливих речовин (приймаємо величину ГДК_с.д. = 10 ГДК формальдегіду, тобто 100,5 = 0,05 мг/м³); n – кількість компонентів шкідливих речовин, n = 2; а_і – безрозмірний коефіцієнт, вибираємо в залежності від класу небезпеки речовини; для формальдегіду – клас 1, а_і = 1,7, для пилу – клас 3, а_і = 1,0.

Підставивши дані у формулу (4.4.), отримаємо

За табл. 9.2 [8] визначаємо категорію економічної безпеки - І

4.3. Заходи щодо покращення умов праці у фанерному цеху

4.3.1. Заходи щодо покращення технологічного процесу

Для покращення умов праці та якості отримуваної продукції проектом передбачається наступні заходи:

1. Замість пресу П 714 Б проектом передбачається установити прес 30-VPH.

2. Механізуємо процес формування пакетів шпону шляхом застосування вакуум-стрічкового укладача.

3. Для полегшення умов праці біля пресу установлюємо завантажувально-розвантажувальний пристрій.

4.3.2. Заходи щодо покращення санітарно-гігієнічних умов праці

Для покращення санітарно-гігієнічних умов у цеху проектом передбачається наступні заходи:

1. Установити на дверних отворах приміщення повітряно-теплові завіси з метою нормалізації параметрів метеорологічних умов (розрахунок наводиться нижче);

2. Над пресами установлюємо витяжні зонти;

3. Для створення оптимального теплового режиму на робочих місцях підсилюємо електричне освітлення, (розрахунок якого наводимо нижче);

4. Для забезпечення нормальних метеорологічних умов підсилюємо загально-обмінну вентиляцію шляхом встановлення більш потужніх вентиляторних установок;

5. Для зменшення віброакустичної активності вентиляторних вузлів і технологічного обладнання пропонуємо установити шумопоглинальні кабіни, а також віброопори під обрізні верстати.

Вихідні дані для розрахунку:

1. Назва цеху фанерний;

2. Розміри воріт цеху 2,92,6 м;

3. Температура зовнішнього повітря зимою t_з=-16С;

4. Густина повітря зимою _з=1,374 кг/м³;

5. Температура повітря в середині приміщення зимою t_с=16С;

6. Густина повітря в приміщенні _с=1,222 кг/м³;

7. Початкова температура нагрітого повітря у завісі t_з=60С;

8. Вид завіси: одностороння, бокова;

9. Ширина щілини завіси b=100 мм;

10. Висота щілини завіси h=2,9 м

11. Кут виходу струменя повітря зі щілини =45;

12. Коефіцієнт активності роботи завіси g_e=0,8.

Порядок розрахунку

1. Визначаємо з таблиці 2.1. [10] коефіцієнт витрати повітря  по заданому коефіцієнту ефективності q_e=0,8 і відношення площі щілини S_щ до площі воріт S_в = 2,92,6 = 7,54 м². При коефіцієнті q_e=0,8 і відношенні S_щ  S_в= 2,9/7,54 = 0,038 знаходимо  = 0,29.

2. Визначаємо висоту розміщення нейтральної зони за формулою [10]

м (4.5)

де Н – висота воріт, м; q_e – коефіцієнт ефективності; q_з, q_c – відповідно густина зовнішнього і внутрішнього повітря в зимовий період, кг/м³;  - коефіцієнт витрати повітря.

м

3. Визначаємо витрату повітря, що подається в завісу місцевою вентиляційною установкою за формулою [10]

м³/год (4.6)

де В – ширина воріт, м; h_н – висота розміщення нейтральної зони, м; g = 9,8 м/с².

м³/год

4. Визначаємо кількість тепла для нагрівання повітря, що подається у завісу за формулою [10]

ккал/год (4.7)

де Q_заг – загальна витрата повітря, що подається у завісу, кг/год; t_оз – початкова температура повітря, що подається у завісу, С; t_в – температура повітря в середині приміщення,С.

ккал/год

5. Визначаємо середню температуру повітряного потоку завіси за формулою [10]

,С (4.8)

де t_з – температура зовнішнього повітря завіси; t_в – температура внутрішнього повітря завіси; t_о.з – початкова температура повітря завіси [10].

С

Розрахунок природного освітлення

Цей розрахунок зводиться до визначення фактичної величини коефіцієнта природного освітлення (к.п.о.) і порівняння її з нормою.

Вихідною формулою для перевірочного освітлення є:

% (4.9)

де е_ф – фактична величина к.п.о., %; S_в – загальна площа вікон, м²

Вихідні дані для розрахунку:

1. Розміри приміщення довжина – L=48 м

ширина – В=54 м

висота – Н=8 м;

2. Вид освітлення бокове, одностороннє

3. Кількість вікон 12 шт

4. Розмір одного вікна 44901764 мм

5. Світловий пояс ІV

6. Розряд виконуваних робіт ІV

7. Матеріал осклення скло віконне, товщиною 3 мм, прозоре

8. Характер осклення вертикальне, подвійне

9. Колір пофарбування конструктивних елементів

стін – блідо­зелений

підлога – сірий

стеля – білий

5. Ступінь забруднення скла вікон середній

м² (4.10)

де b_в – ширина вікна; h_в – висота вікна; n_в – кількість вікон.

м²

₀ – загальний коефіцієнт світлопропускання, який визначають за формулою [9]

(4.11)

де ₁ – коефіцієнт, що враховує характер установки та матеріал скла, (₁ = 0,8 (СНиП ІІ-4-79)); ₂ – коефіцієнт, що враховує втрати світла залежно від матеріалу переплетення світлового отвору, (₂ = 0,7 (СНиП ІІ-49)); ₃ – коефіцієнт, що враховує втрати світла залежно від ступеню забруднення; для середнього забруднення (₃ = 0,7); ₄ – коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях залежно від їх матеріалу та конструкції; для віконного скла (₄ = 0,8).

Z₁ – коефіцієнт, що враховує відбиття світла від конструктивних елементів приміщення. Він визначається за середньозваженим коефіцієнтом відбиття світла від конструктивних елементів приміщення _сер.зв. і трьох відношень [9]

; ; (4.12)

де В – глибина приміщення, м; h₁ – відстань від верхньої крайки вікна до поверхні робочого місця, h₁ = 2 м; l_рт – відстань до розрахункової точки, l_рт = 2 м; l_п – довжина приміщення, l_п = 54 м;

Глибина приміщення В визначається з виразу [10]

, м (4.13)

, м

Визначаємо середньозважений коефіцієнт відбиття світла від конструктивних елементів приміщення _сер.зв. за формулою [9]

, (4.14)

де ρ₁, ρ₂, ρ₃ – відповідно коефіцієнти відбиття світла від стін ρ₁ = 0,5; від стелі ρ₂ = 0,3; від підлоги ρ₃ = 0,3; S₁, S₂, S₃ – відповідно площі стін, стелі, підлоги.

Площа стін S₁ = (48  8)  2 + (54  8)  1 = 1200 м².

Площа стелі S₂ = (48  54) = 2592 м².

Площа підлоги S₃ = l_п  l-l_п  с = 48  54–48  3,5 = 2426 м².

,

За відношеннями ; ; і по таблиці 2.12 [9] знаходимо Z₁ = 1,9.

S_п – площа приміщення, S_п = l_п  l = 48  54 = 2592 м².

_в – світлотехнічна характеристика вікна, знаходять за двома відношеннями: ; . Так при ; і за таблицею 2,5 [9] знаходимо _в = 17; К – коефіцієнт затемнення знаходимо з таблиці 3,1 [9] , К = 1,0. е_н – нормативний коефіцієнт природного освітлення, знаходимо за формулою

, % (4.15)

%

Підставивши значення у формулу (4.9), отримуємо

% < 1,08 %

Отже природне освітлення через бокові вікна менше норми у 8 разів. Тому для отримання необхідного освітлення в приміщенні передбачене верхнє освітлення, ступінь якого ми перевіримо розрахунком.

Перевірочний розрахунок верхнього природного освітлення

Цей розрахунок зводиться до визначення фактичної величини коефіцієнта природного освітлення від верхніх ліхтарів і порівняння її з нормою.

Вихідні дані для розрахунку:

1. Розміри приміщення довжина – L=48 м

ширина – В=54 м

висота – Н=8 м