Тема 1.2 Аналіз ризику. Якісний аналіз ризику

На початку вивчення теми потрібно наголосити на тому, що доцільність прийняття конкретного рішення в умовах невизначеності може бути обґрунтована лише проведенням ґрунтовного аналізу. Варто наголосити на необхідності застосування системного підходу до аналізу ризику, який передбачає: всебічне (наукове, технічне, технологічне, стратегічне тощо) вивчення об’єкта ризику та середовища його функціонування; аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів ризику; побудову й аналіз ланцюжка розвитку подій за впливу тих чи інших факторів; визначення показників оцінки рівня ризику; встановлення механізмів та моделей взаємозв’язку показників і факторів ризику.

Потрібно також звернути увагу на те, що виявлення факторів ризику – це найважливіший етап в аналізі ризику.

Як модель визначення факторів ризику можна прийняти, наприклад, метод „Роял банк файненшіал груп” (РБФГ).

У РБФГ використовують трирівневу систему визначення й аналізу ризиків, яка виходить з того, що існує безліч джерел ризику, які можна згрупувати у три класи – макрорівень, мікрорівень та внутрішньо організаційні.

На першому рівні знаходяться системні ризики, які організація практично не має можливості контролювати. Вони належать до різних складових оточення, у якому дія організація. На другому рівні знаходяться фактори, які організація не може контролювати, але може впливати на них. На третьому рівні знаходяться ризики, на які організація може впливати.

Для виявлення факторів ризику рекомендовано використовувати якісні методи: експертні інтерв’ю та аналіз документів. Додатково до внутрішніх можна провести зовнішні інтерв’ю.

Кожен окремий ризик слід проаналізувати з позиції того, як він впливає на організацію. Існує безліч методів, кожний з яких допомагає одержати інформацію про характеристики окремих ризиків, властивих певним видам діяльності. Тому доцільно використовувати комплекс методів, щоб вирішити поставлене завдання.

Одні методи базуються на аналізі статистичних, фінансових, управлінських та інших звітних документів організації, інші потребують безпосередньої інспекції джерел небезпеки. Існують методи, що більше підходять до післяподійних, ніж до доподійних ситуацій. Деякі методи виявлення ризику базуються на кількісному аналізі, інші використовують тільки якісні підходи.

До основних методів одержання вихідної інформації можна віднести:

• стандартизований опитний лист;

• розгляд і аналіз первинних документів управлінської і фінансової звітності;

• складання й аналіз діаграми організаційної структури;

• складання й аналіз карт технологічних потоків виробничих процесів;

• інспекційні відвідування;

• консультації фахівців;

• СВОТ-аналіз.

Необхідно наголосити, що аналіз чутливості (вразливості) є одним з найпростіших і найпоширеніших методів урахування чинників невизначеності. За його допомогою з’ясовують, які саме чинники (оцінювані параметри) можна віднести до найризикованіших.

Процес аналізу чутливості передбачає два кроки:

Перший крок – формування моделі, яка визначає математичні співвідношення між змінними (параметрами), що стосуються прогнозування (планування) очікуваних результатів.

Другий крок – власне аналіз чутливості. Він дає змогу ідентифікувати найважливіші (як чинники ризику) змінні в моделі оцінки об’єкта.

Варто зазначити, що як показники чутливості об’єкта щодо зміни певних чинників доцільно використовувати показники еластичності. Тоді еластичність – міра реагування однієї змінної величини (функції) на зміну іншої (аргументу), а коефіцієнт еластичності – це число, що показує відсоткову зміну функції в результаті відсоткової зміни аргументу.

Нехай відомий вид функції, яка виражає залежність показника від чинників (аргументів), визначена в певній області значень цих аргументів:

2.1

Коефіцієнт еластичності цієї функції щодо змінної , , визначають за формулою:

2.2

Якщо функція неперервна і диференційована в певній області значень аргументів, коефіцієнт еластичності обчислюється за формулою:

2.3

Слід зазначити, що величина коефіцієнта еластичності не залежить від вибору одиниць вимірювання різних чинників. Чим більшим (за модулем) є значення коефіцієнта еластичності, тим вищим буде ступінь чутливості, а отже, й ризик щодо зміни певного чинника, від якого залежить економічний показник.

Необхідно також вказати, що метод чутливості для аналізу ризику відзначається простотою, але він є дещо обмеженим. По-перше за цим методом вплив на оцінку значення економічного показника кожного чинника аналізують окремо, тоді як істотне значення має їхній інтегральний вплив. Власне тут потрібно враховувати ефект синергізму.

По-друге, аналіз чутливості не враховує взаємозв’язку між параметрами (чинниками). Нехтування суттєвими внутрішніми залежностями між прогнозованими чинниками (змінними) може спричинити суттєву деформацію результатів аналізу.