3. Асортимент послуг та його класифікація.

Одним зі специфічних видів товарі є послуга — нематеріальні блага, які одна сторона (продавець) передає іншій (клієнту) без передачі права власності на них.

Усі послуги можна поділити на три класи залежно від того, хто (люди) або що (обладнання, устаткування) використовується для надання певної послуги. Перший клас представляють послуги, пов’язані з товарами (гарантійний ремонт, профілактика обладнання). До другого класу відносять послуги, основані на використанні обладнання:

— автоматизовані (торгові автомати, автоматизовані мийки);

— основані на використанні порівняно кваліфікованого персоналу (хімчистка);

— основані на використанні кваліфікованого персоналу (послуги авіаліній).

Третій клас представляють послуги, основані на праці людей. їх також можна поділити на три групи: некваліфікована праця (прибирання приміщень), кваліфікована праця (малярні роботи), фахівці (лікарі, адвокати).

Є такі основні аспекти управління в сфері послуг:

1. Управління якістю. Підвищення якості послуг — прямий шлях до задоволеності споживачів і, врешті-решт, до збільшення прибутку.

2.Управління продуктивністю послуг. Підвищення продуктивності у сфері послуг дозволяє збільшити кількість клієнтів, яких обслуговує фірма. Це «плюс», оскільки означає зменшення витрат фірми.

3.Управління обслуговуючим персоналом набуває особливого значення, враховуючи роль персоналу в діяльності фірми-постачальника послуг (підбір персоналу, його підготовка, мотивація персоналу та надання йому певного рівня повноважень), важливого значення при цьому набуває оцінювання якості послуг (шляхом опитування клієнтів фірми).

4.Управління диференціацією. Компанії, що надають послуги, можуть диференціювати їх відповідно до вимог цього сегмента споживачів.

4. Вивчення попиту населення на товари.

Попит — це складне соціально-економічне явище. До його основних показників відносяться: споживчі вимоги, мотиви покупки, платоспроможність споживачів, обсяг попиту, динаміка цін.

Попит характеризується платоспроможною потребою населення і визначається максимальною можливістю покупців заплатити за товар. Величина (обсяг) попиту визначається найбільшою кількістю товару, що покупець готовий купити за запропонованою ціною за визначений період часу.

Розрізняють такі види попиту:

макропопит — попит на товари певної товарної групи (наприклад: попит на взуття, хутряні товари, меблі і т.д.);

мікропопит — попит на конкретний товар (наприклад, попит на лак меблевий, зошити учнівські в клітинку, відеокасети Рапавопіс-180 і т.д.).

Основними факторами, що формують попит, є:

рівень цін на розглянутий товар; рівень цін на товари, що заміняють даний товар у споживанні; рівень цін на товари, що доповнюють даний товар у споживанні; величина вільного доходу населення; традиції споживання; інтенсивність рекламної діяльності; сезон долі; очікування споживачів; демографічні характеристики потенційних покупців (стать, вік, національність, професійний склад, релігійні погляди і т.п.).

Вивчення і прогнозування потреб населення в предметах споживання є найважливішою передумовою наукового планування і забезпечення на цій основі правильних співвідношень між виробництвом і споживанням.

Вивчення попиту населення — не одноразовий акт, а безупинний процес спостережень, збору, накопичення, обробки, систематизації й аналізу великого обсягу економічної інформації.

Цілі вивчення попиту — аналітичний облік усієї його структури і використання результатів у комерційній роботі торговельного підприємства.

Оцінка попиту, що складається, базується на сукупності інформації, отриманої в результаті опитування споживачів продукції.