20.Етика маркетингових досліджень

Дослідники мають зобов'язання перед своїми колегами, клієнтами і респондентами; вони повинні дотримуватися високих стандартів етики, щоб не підірвати ні свого престижу, ні довіри до зібраної інформації. Зазвичай у маркетинговий дослідний проект залучені три сторони: 1) клієнт, на замовлення якого проводиться дослідження; 2) підрядник, який веде проект; 3) респонденти, які подають інформацію. Питання етики маркетингових досліджень стосуються всіх. Етика замовника дослідження Замовник дослідження (клієнт або спонсор) повинен дотримуватися ряду морально-етичних правил при його проведенні. Більшість дослідників стикалося з ситуаціями, коли основною метою їх досліджень було сприяння досягненню особистих цілей будь-якої особи в організації. Таким чином, дослідження можуть використовуватися для того, щоб відкласти прийняття непродуманого рішення або виправдати рішення, яке вже було прийнято раніше. При зверненні до дослідників менеджер також може прагнути уникнути відповідальності. Якщо в організації є конкуруючі групи, менеджер, якому належить ухвалити складне рішення, може вдатися до маркетингових досліджень, щоб зробити цей вибір. Таким чином, якщо в майбутньому виявиться, що рішення було помилковим, менеджер знайде, на кого звалити провину. Іноді наявність прихованих цілей призводить до того, що перед дослідником постає складна етична дилема. Найбільш серйозні випадки - коли на дослідника виявляється приховане (або відкрите) тиск, що виражається у вимозі провести дослідження таким чином, щоб підтримати конкретний варіант рішення. Обман з боку клієнта.

Етика підрядника дослідження Найбільш часто підрядники стикаються з наступними етичними проблемами. · Недотримання конфіденційності клієнта. Розголошення будь-якої інформації про клієнта, яку підрядник дослідження отримав в ході його проведення, є порушенням прав клієнта на конфіденційність. · Некоректне проведення дослідження. Підрядник повинен проводити дослідження об'єктивно, абстрагуючись від своєї думки і ставлення до клієнта.

· Обмеження прав респондентів, можливо, є однією з найбільш поширених і суперечливих проблем, пов'язаних з етикою маркетингових досліджень; будь-яке порушення прав респондента є неетичним. Етика респондента і його права Респондент, який добровільно погоджується взяти участь в маркетинговому дослідженні, бере на себе моральне зобов'язання дати чесні відповіді на запропоновані запитання. Респондент може відмовитися відповідати на якесь питання, однак надання неправдивої інформації є неприйнятним з етичної точки зору. У кожного респондента, що приймає участь в маркетинговому дослідженні, є такі права: · Право на нерозголошення приватної інформації.

· Право на безпеку. · Право знати дійсну мету проведення дослідження. · Право на отримання результатів дослідження. · Право вирішувати, на які питання відповідати.

21.Забезпечення захисту комерційної таємниці

Основна мета захисту конфіденційної інформації полягає в тому, щоб, як говорять професіонали, запобігти розповсюджен­ню її до конкурентів. В деяких випадках вимагається захист і "чужих" комерційних секретів, які можуть бути довірені підприємству іншими особами, організаціями. Відсутність та­кого захисту може залишити підприємство без вигідних парт­нерів, клієнтів.

Забезпечення захисту комерційної таємниці містить:

• встановлення правил віднесення інформації до комер­ційної таємниці;

• розробку і доведення до осіб, допущених до відомостей, що складають комерційну таємницю, інструкцій за дотриман­ням режиму конфіденційності;

• обмеження доступу до носіїв інформації, які вміщують ко­мерційну таємницю;

• використання організаційних, технічних та інших засобів конфіденційної інформації;

• здійснення контролю за дотриманням встановленого ре­жиму охорони комерційної таємниці.

22.Завдання регулювання зв’язків

Основними завданнями Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації є:

1) забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, інформатизації та розвитку інформаційного суспільства, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку;

2) здійснення державного регулювання та нагляду у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку, використання інфраструктури з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку та інформаційні послуги, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки;

3) забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом і функціонування ринку телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних, інформаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів господарювання та споживачів цих послуг;

4) сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності, вдосконалення механізму регулювання ринкових відносин у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку;

5) забезпечення системності, комплексності і узгодженості розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в державі.

23.Загальні норми ведення комерційних переговорів

Комерційні переговори організуються за ініціативою одного з учас-

ників шляхом особистої домовленості при зустрічі, листуванні, по те-

лефону тощо.

Комерційний переговорний процес складається з трьох послідовних

етапів:

• взаємне уточнення інтересів, точок зору, концепцій і позицій учас-

ників;

• їх обговорення (висунення аргументів на підтримку своїх поглядів і

пропозицій, їх обгрунтування);

• узгодження позицій і розробка домовленостей.

Перший етап – взаємне уточнення позицій учасників переговорного про)

цесу – дуже важливий, оскільки для розробки домовленостей, перш за все,

необхідно з’ясувати точки зору одне одного і обговорити їх. Поквапливість

тут вкрай небажана, оскільки відношення до самого процесу переговорів у

ділових людей різне. Американці полюбляють відразу приймати рішення,

без обмірковувань. Японці ж не люблять квапитись. На відміну від сприт-

них американців, японці впевнені, що успіх переговорів залежить від

кількості годин, витрачених на детальну підготовку. Тому при перегово-

рах з ними потрібно бути готовими до тривалих пауз, які вони роблять,

щоб виключити найменшу загрозу розходження думок у своєму колі.

Другий етап – обговорення позицій і точок зору учасників – спрямова-

ний, як правило, на те, щоб максимально реалізувати власну позицію. Він

особливо важливий, якщо сторони орієнтуються на вирішення проблеми

шляхом торгу.

При обговоренні позицій особливе значення має аргументація. Вона

може використовуватись для жорсткого відстоювання своїх позицій. Ви-

суваючи аргументи в ході дискусії, пропонуючи оцінки та пропозиції, сто-

рони таким чином вказують на те, що, за їх думкою, не може ввійти до

заключного документу. Аргументи учасників переговорів спрямовані в

основному на те, щоб обгрунтувати власну позицію і заперечити позицію

партнера. Успішний підбір аргументації – не тривіальна справа. У кожної

професійної групи своя мова та спосіб мислення. Ефективні для еко-

номістів аргументи можуть здатися незрозумілими для інженерів і робіт-

ників.

Дієвість аргументації залежить не тільки від рівня взаєморозуміння

партнерів, їх знань, але й від їх відношення до особи, з якою розмовляють.

Добрі відносини з партнером – це створення клімату співробітництва, і,

що не менш важливо, узгодження умов, при яких можнадосягнути взає-

морозуміння. Ось дві поради:

• уникайте швидких, легких поступок. Якщо якась вимога була для

вас неочікуваною, краще відповісти “ні”, ніж “так”. Завжди простіше і

краще дати згоду пізніше, ніж взяти свою обіцянку назад. Крім того, те,

що для вас не грає особливої ролі, для партнера може мати велике значен-

ня;

• під час переговорів суттєвим є сам факт поступки, тому намагайтесь

свої поступки “продавати” окремо.

Основним результатом аргументації повинно бути визначення межі

можливої домовленості. Таким чином, переговори вступають в третій

етап – етап узгодження позицій. Залежно від проблем, які обговорюються,

під узгодженням позицій розуміють компромісну концепцію (як варіант

вирішення проблеми) або коло питань з числа тих, що розглядалися під

час переговорів, і які можуть увійти у запропонований підсумковий доку-

мент.

Це ще не сама угода, а тільки загальні контури. Тут можна виявити дві

фази узгодження позицій: спочатку загальна формула, потім деталізація,

під якою слід розуміти редагування тексту і розробку остаточного варіанта

підсумкового документа.

24.Зміст договору постачання товарів і обґрунтування його умов За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договори поставки товарів укладаються на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. У зміст договору поставки товарів повинні входити такі основні розділи: - Преамбула; - Предмет договору; - Ціни на товари і загальна сума договору; - Загальний термін дії договору і строки поставки товарів; - Вимоги до тари й упаковки; - Порядок відвантаження, доставки і здачі товарів; - Порядок розрахунків; - Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань; - Арбітраж (рішення спірних питань). Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Преамбула - це вступна частина договору, в якому вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірми), від імені яких укладається договір. Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент підлягають поставці товарів, якість і комплектність товарів, є істотними умовами договору. Ціни на товари і загальна сума договору належать до істотних умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються в договорі або в специфікації; можливе узгодження цін у протоколі, з частиною договору.

Загальний термін дії договору встановлюється договором. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, встановлений договором. Якщо договором поставки не встановлено термін, договір вважається укладеним на один рік. Вимоги до тари й упаковки можуть викладатися в тексті договору або посиланням на відповідні стандарти або ТУ, а порядок повернення тари вказується в договорі. У разі, коли при поставці товарів необхідно їх упаковувати і маркувати, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упаковки, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаковку маркування. У договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари. Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань та відшкодування збитків. У цьому розділі договору визначаються розміри і максимальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов'язань. Врегулювання суперечок при поставці товарів може бути здійснено двома способами: судовим або арбітражним. Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі. Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.