Присядки та оберти

Це чоловіча техніка. Це – звичайна присядка, присядка бокова, з винесенням ноги на п’ятку, присядка-випад, присядка-м’ячик, присядка в повороті, присядка-розтяжка, присядка-розніжка, присядки-закладки, закладки-підбивки, повзунці. До чоловічої техніки входять млинок, гарбуз, пістолет, підсічка.

Оберти – це переважно жіноча техніка. Це обертас, пірует, оберт по 6 позиції ніг, крутки по діагоналі та по колу типу шене, біг в поворотів на місці, по діагоналі, по колу, веретено, та парні оберти.

Голубці

Ця група складається з голубців, підбивок та кабріолів. При виконанні голубців – підбивання відбувається на невеликому стрибку каблуками обох ніг. При підбивках немає прожідних рухів. В кабліолях підбивка відбувається на високому стрибку, ця підгруппа притаманна лише чоловікам.

До голубців відносяться – голубець звичайний, голубець в повороті, потрійний голубець. Підливки бувають бокові, з переступанням, з галопом, вперед.

Кабріолі – високий, з підбивкою, в парі (два хлопці).

Історія хореографії Агріппіна Яківна Ваганова

Агріппіна Яківна Ваганова (1879-1951) – відомий педагог та балетмейстер, народна артистка Радянського Слюзу, лауреат Державної премії СРСР.

Закінчила Петербурзьке училище, була прийнята в трупу Маріїнського театру, де стає танцівницею академічної балетної школи. За роки своєї виконавської діяльності вона виступала спочатку солісткою а потім танцювала головні партії в таких балетах: „Лебедине озеро”, „Жізель”, „Коник-Горбоконик”, ”Дон Кіхот”.

У 1916р – Агріппіна Яківна Ваганова залишила сцену і розпочала педагогічну діяльність. Поступово сформувала свої художні та педагогічні принципи, які лягли в основу її педагогічної системи, її „ваганівського” педагогічного методу. Його основу складає змістовність хореографічних прийомів, техніки, а не формальне вивчення окремих рухів. Спочатку Агріппіна Яківна Ваганова викладала в школі російського балету А.Л.Волинського, а з 1921р – в Ленінградському хореограічному. училищі з яким була пов”язана до останніх днів свого життя.

В 1946 – Агріппіні Яківній було присвоєнно звання прфессора хореографії. Серед її учениць такі блискучі балерини як, М.Семенова, О.Іордан, Г.Уланова, Т.Вечеслова, Г.Кіріллова, Н.Дудінська, А.Шелест, І.Колпакова, Н.Ястребова, - які володіючи всім багатством танцювальної техніки, відкривали нові глибини поетичного втілення класичних образів і ролей сучасного героїчного і комедійного, ліричного і драматичного репертуару, розвиваючи далі традиції російського балетного театру Агріппіна Яківна Ваганова передбачала стиль та тенденцію розвитку сучасного виконавського мистецтва, її педагогогічний метод мав вплив на чоловіче виконавство. Головну роль тут відіграла система вивчення класичного танцю, тобто методика, яка створювалась роками творчого узагальнення практичного досвіду. Успіх А.В. базується на глибоко-осмисленій, продуманій і постійно удосконалювальній системі. Широко використовуючи свій досвід танцівниці, педагога-практика і теоретика, випробувавши свої сили в практичній роботі і критично опрацювавши попередні досягнення світової хореографії, вона створила свою систему вивчення та розвитку класичного танцю.

В 1934р видала книгу „Основи класичного танцю”, яка витримала 4 видання і перекладена багатьма мовами. Яка представляє собою надзвичайне явище а історії сучасного балету. В своїй книзі вона відібрала переглянула і сумувала все дійсно цінне в історично складеній системі танцю, поставши не тільки педагогом практиком, а й великим теоретиком балету. З історії балету минулого століття існували застарілі традиції танцю, де господарювали дві системи: французька та італійська. Ваганова прийшла на сцену в ту пору коли російський балет виходив на широку самостійну дорогу, яка через короткий проміжок часу підняла його на вершину світової слави. В своїй книзі вона дала аналіз прийомів і форм класичного танцю, розібрала окремі танцювальні па, пози, терміни.

Методика Ваганової полягала в тому, що:

• метод полягав в розвитку і вмінні володіти всім тілом в рівній степені, при цьому розвивати потрібно не лише мускулатуру ніг, а й спини, рук, та й всього корпусу. Спина являється центром всієї системи.

• величезної уваги Ваганова приділяла розвитку пластичності, граційності та сили рук, завдячуючи їй, в практику класичного танцю ввійшов вираз - «вагановські руки». Вони легкі і граційні в танці і суттєво вміють допомагати в польоті, вони енергійні в турах, вони додають спрямованості і стрімкості рухам, наповнюють їх змістом.

• однією з основних вимог Ваганової до учнів було володіння абсолютною музикальністю і ритмічністю. Ця методика дає можливість на основі досконалої техніки співставляти форму зі змістом.

У 1931-1937 - Агріппіна Яківна Ваганова була художнім керівником балетної трупи театру опери і балету ім..С.М.Кірова , де новій редакції поставила такі балети: „Лебедине озеро”, „Есмеральда” .

Творча діяльність Агріпіни Яківни мала великий вплив на розвиток хореографічного мистецтва. Школа Ваганової отримала визнання та широке розповсюдження в практичній діяльності її учениць, багато хто з них став викладачем класичного танцю.

Головну роль в успіху Агріпіни Яківни Ваганова зіграла методика, яка створювалась роками творчого узагальнення, практичного досвіду, свого та своїх попередників, сучасників. Робота Ваганової оснований на глибоко осмисленій, продуманій і постійно удосконалюваній системі. Вона придумала свою глибоко продуману систему навчання і розвитку класичного танцю, що відображено в її книзі «Основи класичного танцю», яка відома не весь світ, дехто, навіть, називає її – феноменом в історії балету.

Одночасно з системою викладання Ваганова вела пошуки лаконічного зрозумілого подання матеріалу. Це відображено в схемі танцювального класу, яка була нею створена і значно полегшила метод пояснення на середині зали.

4 5 6

3 7

2 1 8

Точки 2, 4, 6, 8 позначають кути залу; 1, 3, 5, 7 – середину стіни зали. Лінія 2-6 є першою діагоналлю залу; 8-4 – другою.