44) Психологічні феномени у великих групах.

Великі групи — це спільноти людей, які існують у масштабах сус­пільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо.

Традиційно як провідну ознаку великих соціальних груп розглядають їхні потреби й інтереси. У цьому разі потреби й інтереси постають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища.

Психологічні феномени у великих групах:

Зараження віддавна досліджувалося як особливий спосіб впливу, певним чином інтегруючий великі маси людей, особливо у зв’язку з виникненням таких явищ: релігійні екстази, масові психози тощо. Феномен зараження був відомий, очевидно, на найбільш ранніх етапах людської історії і мав різноманітні прояви: масові спалахи різних щиросердечних станів, що виникають під час ритуальних танців, спортивного азарту, ситуацій паніки та ін. У найзагальнішому вигляді зараження можна визначити як несвідому, мимовільну схильність індивіда до певних психологіч­них станів.

Навіювання являє собою особливий вид впливу, а саме: цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи на групу.

Під час навіювання здійснюється процес передачі інформації, заснованої на її некритичному сприйнятті.

Переконання, навпаки, побудоване на тому, щоб за допомогою логічного обґрунтування домогтися згоди від людини, що приймає інформацію.

Наслідування також належить до механізмів, способів впливу людей один на одного в умовах переважно позаколективної поведінки, хоча його роль у групах, особливо в специфічних видах діяльності, також досить значна.

Наслідування має низку загальних рис із уже розглянутими явищами зараження і навіювання, однак його специфіка полягає в тому, що тут здійснюється не просте прийняття зовнішніх рис поведінки іншої людини чи масових психічних станів, а відтворення індивідом рис і зразків поведінки, яка демонструється.

45) Феноменологія малих груп

Під феноменологією розуміється подання й опис основних явищ, характерних для деякого об'єкта, у цьому випадку - для малих груп. Одні й ті самі члени групи в різних характерних для неї системах стосунків зазвичай займають неоднакове положення. Мала група має власні механізми, що забезпечують їй збалансованість між силами, які ведуть до її змін, розвитку і стабілізації. Зазвичай виокремлюють три психологічні механізми групової динаміки: розв’язання внутрішньогрупових суперечностей, ідіосинкразійний кредит, психологічний обмін.

Розв’язання внутрішньогрупових суперечностей: між зростаючими потенційними можливостями й реально виконуваною діяльністю, між зростаючим прагненням індивідів до самореалізації й тенденцією інтеграції із групою, між поведінкою лідера групи й очікуваннями його послідовників.

Ідіосинкразійний кредит – надання групою високостатусним її членам можливості відхилятися від групових норм, вносити зміни в життєдіяльність групи за умови, що вони будуть сприяти більш повному досягненню її цілей.

Психологічний обмін – надання групою більш високого психологічного статусу індивідам у відповідь за більш високий їхній внесок у її життєдіяльність.

Особливість функціонування групи полягає в тім, що саме тут можливий прояв різноманітних групових ефектів. Серед основних виокремлюють такі: соціальна фасилітація/інгібіція, соціальна ліність, деіндивідуалізація, конформізм (вплив більшості на меншість), вплив меншості на більшість, огруплення мислення, групова поляризація, групова згуртованість та сумісність.

Соціальна фасилітація – покращення ефективності діяльності людини у присутності інших (спостерігачів, або людей, які виконують таку саму діяльність). Цей феномен першим описав Г.Олпорт як „ефект аудиторії”.

Соціальна інгібіція – зниження ефективності діяльності людини у присутності інших.

Деіндивідуалізація – втрата самоусвідомлюваності і страху оцінки, які виникають у групових ситуаціях, котрі забезпечують анонімність і не концентрують увагу на окремих індивідах.

Конформізм – беззаперечне погодження з поглядами групи, залежність від поглядів групи. Ефект впливу більшості на меншість і навпаки вперше описав Г.Тард. Слід розрізняти конформізм і поступливість. Конформізм - це поступка у відповідь на непряму вимогу, але відчутний тиск, а поступливість – поведінка, яка здійснюється у відповідь на пряму директивну вимогу.

Виокремлюють зовнішній конформізм (змінюється поведінка) і внутрішній конформізм (змінюються погляди). Нонконформізм – незалежність від поглядів інших.

Негативізм – протиставлення поглядам групи своєї думки і підкреслення цієї відмінності.

Найбільш відомі дослідження впливу більшості на меншість належать С.Ашу. Вплив меншості на більшість був досліджений С.Московічі.

Огруплення мислення – режим мислення, який виникає у людей у тому випадку, коли пошук згоди стає настільки домінуючим для згуртованості групи, що вона схильна відкидати реалістичні оцінки альтернативного способу дії. Такий режим виникає не у кожній групі.