- •2 .Основні постулати психоаналізу
- •3.Основні положення біхевіоризму (Дж.Уотсон, е.Толмен, б.Скіннер).
- •4. Основні ідеї гуманістичної психології (а.Маслоу, к.Роджерс).
- •5. Основні ідеї гештальтпсихології(Вертгеймер, Келер, Коффка, ф.Перлз)
- •6. Методи психології. Спостереження.
- •7. Методи психології. Експеримент
- •8. Методи психології. Тести.
- •9. Темперамент. Основні теорії темпераменту
- •10. Індивід, особистість, індивідуальність
- •11. Характеристика типів темпераменту
- •13. Акцентуація характеру
- •14. Здібності. Проблема розвитку здібностей
- •15. Види здібностей
- •16. Відчуття. Види відчуттів.
- •17. Властивості відчуттів
- •18. Сприймання. Особливості сприймання.
- •20. Пам'ять. Види памяті.
- •21.Память. Процеси памяті.
- •24. Мислення. Види мислення.
- •26. Становлення мовлення у дитини
- •27. Уява. Види уяви
- •28. Увага.
- •29. Увага. Види уваги
- •30. Увага. Властивості уваги.
- •31. Види емоцій та почутів
- •32. Емоційні стани
- •33. Стрес
- •34. Емоційне вигорання.
- •35. Поняття волі та її функцій
- •36) Фази та ознаки вольових дій
- •38) Поняття спілкування
- •39) Особливості невербального спілкування
- •40) Перцептивна сторона спілкування
- •41) Основні стилі вирішення конфліктних ситуації
- •42) Групи. Види груп.
- •44) Психологічні феномени у великих групах.
- •45) Феноменологія малих груп
- •46) Лідерство. Стилі лідерства. Відміності між лідерством та керівництвом.
32. Емоційні стани
Емоційний тон відчуттів. Емоційний тон відчуттів є філогенетично найдавнішою емоційною реакцією. Він пов´язаний з переживанням задоволення чи незадоволення в процесі відчуття. Для емоційного тону відчуттів характерне реагування на окремі властивості об´єктів або явищ: приємний чи неприємний запах хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук, який дратує чи тішить тощо.
Будь-яка людина перебуває в тому чи іншому емоційному стані. Настрій це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.– відносно слабкий і тривалий стан, рівномірний за своїми виявами. Настрій охоплює особистість і певний час позначається на її поведінці, діяльності, самопочутті, мисленні. Як і всі емоції, настрої характеризуються полярністю. Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини. На настрої людини позначається її фізичний стан, стан здоров'я.
Одним з видів емоцій є афекти. Афект – це психічний стан, який швидко виникає і породжує негативні бурхливі емоції. Такий стан є короткочасним, сильним і миттєво охоплює людину, впливає на її розум, поведінку. Під впливом афективних емоцій людина може завдати шкоди іншим. Афект спричиняють несподівані гострі життєві ситуації. Людина, виховавши в собі здатність контролювати свої почуття, може контролювати і афективні реакції.
Сильне, глибоке й тривале почуття, яке ніби поглинає особистість, називається пристрастю. Пристрасті за своїм спрямуванням є позитивні й негативні, вони керують інтелектом, діями та поведінкою людини, стимулюють її активність.
Апатія – психічний стан людини, який супроводжується індиферентністю, байдужістю,відсутністю інтересу до навколишніх явищ і подій.
Екстаз - це стан найбільшого задоволення: морального чи фізичного.
Натхнення – особливий стан людини, який характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів.
Фрустрація - психічний стан людини, що викликається об'єктивно нездоланними труднощами на шляху до досягнення мети; переживання неуспіху. Фрустрація виникає внаслідок конфліктів особистості з оточуючими, особливо в колективі, в якому людина не має підтримки, співчуття. Він часто виникає в людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей. Різновиди фрустрації: агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, для яких характерними є сум, невпевненість, безсилля, відчай
Тривога - це емоційний стан гострого внутрішнього беззмістовного хвилювання, пов'язаного у свідомості людини з прогнозуванням невдачі, небезпеки або очікуванням чогось важливого, значущого в умовах невизначеності. Нерідко виникає без чіткого і конкретного приводу. Крім «об'єктивної» тривоги, пов'язаної з реальним існуванням загрози, виокремлюють «неадекватну» (уявлювану) тривогу, що проявляється в нейтральних, незагрозливих ситуаціях. Тривога є комбінацією страху з гнівом, провиною, соромом, інтересом. Високотривожні особи частіше і гостріше сприймають загрозу, напружено реагують на неї.