12. Трудовий договір.

У Кодексі законів про працю України є положення про трудо­вий договір.

Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати ро­боту, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудо­вого розпорядку та вимог безпеки, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодав­ством і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт.

Трудовий договір може бути:

1) строковим;

2) безстроковим;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені з умовами роботи, правами і обов’язками, які вони повинні вико­нувати.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.

13. Регулювання питань з охорони праці у колективному договорі.

Глава II «Кодексу законів про працю» містить закон про колективний договір.

Колективний договір – це угода укладається профспілковим комі­тетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Колективний договір повинен містити:

• основні положення з питань праці і заробітної плати,

• положення в галузі робочого часу, відпочинку,

• матеріального стимулювання, охорони праці,

• удоско­налення виробництва і праці,

• зміцнення виробничої і трудової дисципліни,

• соціальні питання,

• зобов’язан­ня сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або проф­захворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і по­ширюється на всіх працівників установи, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між робото­давцем і працівниками з питань охорони праці.

14. Система управління охороною праці (суоп ).

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці.

СУОП - це сукупність існуючих органів управління підприємства, які проводять планомірну і цілеспрямовану діяльність по забезпеченню здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Головна мета СУОП:

• створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці;

• поліпшення промислового побуту;

• попередження травматизму та профзахворювань.

Основні задачі управління охороною праці :

• планування охорони праці підприємства;

• впровадження безпечних виробничих технологій праці;

• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

• облік показників безпеки праці;

• забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;

• встановлення оптимальних режимів праці і відпочинку

• організація лікувально-профілактичного обслуговування;

• професійний відбір працівників окремих професій;

• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.