
- •1. Загальний розділ.
- •1,2. Характеристика зварювальної дільниці.
- •1,3. Недоліки в організації роботи зварювальної дільниці та пропозиції проекту щодо поліпшення роботи.
- •2. Технологічний розділ
- •2.5. Розрахунок річних фондів часу.
- •2.5.2. Визначаємо номінальний річний фонд робочого місяця при однозмінній роботі за формулою:
- •2.6. Розрахунок річних трудомісткостей робіт підприємства та дільниці.
- •2.6.1. Коригуємо питому трудомісткість що:
- •2.8. Вибір технологічного обладнання і оснащення.
- •2.8.1. Технологічне обладнання:
- •2.8.2. Організаційне оснащення.
- •2.8.3. Технологічне оснащення:
- •2.9. Розрахунок площі.
- •3. Організаційний розділ.
- •3.1. Режим роботи зварювальної дільниці та режим праці і відпочинку працюючих.
- •3.2. Обслуговування робочих місць у зварювально-кузовній дільниці.
- •3.3. Технологічний процес у зварювально-кузовній дільниці.
- •4. Охорона праці.
- •4.1. Паспорт мікроклімату в зварювальній дільниці.
- •4.2. Правила техніки безпеки на робочих місцях зварювальної дільниці.
- •4.3. Види інструктажів.
- •4.4. Заходи щодо охорони довкілля
- •5. Конструкторський розділ.
- •5.1. Будова та робота пристрою.
- •5.2. Перебірковий розрахунок на міцність деталі пристрою.
- •5.3. Розрахунок вартості пристрою та терміну його окупності.
- •5.3.1. Розрахунок вартості пристрою.
- •5.3.2. Розрахунок економічної ефективності впровадження пристрою:
- •6. Економічний розділ.
- •6.2. Розрахунок вартості основних фондів.
- •6.2.1. Вартість будівель та споруд :
- •6.2.3. Повна вартість обладнання:
- •6.2.4. Загальна вартість основних виробничих фондів:
- •6.2.5. Амортизація основних фондів на повне відновлення:
- •6.3. Розрахунок кількості працівників.
- •6.3.1. Розподіляємо штатну кількість ремонтних робітників (Nр.Р.) за розрядами та визначаємо середній розряд ремонтного робітника підрозділу:
- •6.3.2. Чисельність допоміжних ремонтних робітників:
- •6.3.3. Розрахунок кількості керівників та спеціалістів:
- •6.4. Розрахунок витрат на оплату праці
- •6.4.2. Фонд основної заробітної плати:
- •6.4.3. Додатковий фонд заробітної плати:
- •6.5. Заходи з економії матеріальних та енергетичних ресурсів.
- •6.6. Розрахунок матеріальних та інших витрат
- •6.6.1. Витрати на ремонтні матеріали :
- •6.7.1. Витрати на 1000км. Пробігу для зон пр, виробничих дільниць та відділень:
- •6.7.2. Питома вага окремих елементів витрат у загальній собівартості:
- •6.7.3. Собівартість окремих елементів витрат:
- •6.7.4. Формування Виробничої собівартості робіт підрозділу.
- •6.9. Економічна ефективність та техніко – економічні показники проекту.
- •Висновки.
4.4. Заходи щодо охорони довкілля
До негативних факторів масового використання автомобілів у сучасному світі належить дедалі зростаючий шкідливий вплив їх на навколишнє середовище та здоров’я людей. Це, передусім, викидання величезної кількості шкідливих речовин і шум при роботі автомобіля.
Джерелами викидів шкідливих речовин є відпрацьовані гази автомобільних двигунів, випаровування з системи живлення, підтікання палива і масла у процесі роботи та обслуговуванні автомобіля, а також продукти спрацювання фрикційних накладок зчеплення, накладок гальмівних колодок, шин шкідливих речовин, що викидається автомобільним транспортом, потрапляючи в атмосферу, водойми, ґрунт, негативно діють на біосферу нашої планети.
Відпрацьовані гази автомобільних двигунів становлять найбільшу небезпеку при зростаючому забрудненні атмосфери. Склад відпрацьованих газів і кількісний вміст у них деяких компонентів зумовлюються складом палива і повітря, а також особливостями процесів в окислення, що відбуваються у циліндрах двигунів. Крім основних компонентів, у складі палива є різна домішки і добавки.
Основним токсичним компонентом відпрацьованих газів карбюраторних двигунів є: оксид вуглецю, оксиди азоту, полі циклічні і ароматичні вуглеводні, сполуки свинцю.
Основним токсичним компонентом відпрацьованих газів дизельних двигунів є: оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні, сажа, бензопірен.
Поряд із забрудненням атмосфери шкідливими речовинами робота автомобільного транспорту супроводжується інтенсивним шумом, який шкідливо діє на здоров’я водіїв, пасажирів і особливо міського населення. У міських умовах шум автомобіля породжує найбільше скарг, що пов’язані з близькістю житлових масивів до транспортних магістралей, цілодобовою роботою транспорту і високим рівнем шуму, що утворюється автомобілями.
Основним джерелом шуму автомобілів є система випуску і впуску двигуна, вентилятор системи охолодження, рухомі деталі агрегатів і вузлів, а також шини, що контактують із дорожнім покриттям.
Систематична дія шуму призводить до зниження слуху, реакції і працездатності людей, що може спричинити професійні захворювання, помилки в роботі, зниження продуктивності праці. Шум у нічну пору позбавляє людину нормального сну і перешкоджає відновленню сил.
Викиди шкідливих речовин з відпрацьованими газами автомобільного транспорту завдають величезної шкоди народному господарству. З їхньою дією пов’язані такі витрати:
• медичне обслуговування населення, яке захворіло в результаті забруднення навколишнього середовища;
• оплата лікарняних листів;
• комплекс втрат продукції внаслідок зниження продуктивності праці, а
також невиходів на роботу через хвороби;
• додаткові роботи комунально-побутових господарств внаслідок дії
відпрацьованих газів на міське господарство;
• комплекс кількісних і якісних втрат продукції внаслідок зниження
продуктивності земель, лісових і водних ресурсів у забрудненому
середовищі;
• комплекс втрат промислових продукцій, будівництва і транспорту
внаслідок дії забруднень на основні фонди цих галузей.
Викиди сажі з відпрацьованими газами можна зменшити застосовуючи спеціальні присадки для дизельного палива. Зниження димності відпрацьованих газів можна досягти також при допалюванні токсичних складових у нейтралізаторі. Найбільш ефективним є каталітичні нейтралізатори відпрацьованих газів.
Вміст оксидів азоту у відпрацьованих газах дизелів можна зменшити такими заходами:
• використання на автомобілі дизельних двигунів з розділеною камерою
згорання або із зменшеною цикловою подачею палива;
• регулювання кута випередження впорскування палива;
• рециркуляцією відпрацьованих газів;
• впорскуванням води в двигун.
Зменшення вмісту оксиду вуглецю (СО2) у відпрацьованих газах карбюраторних двигунів можна досягти:
• діагностуванням і правильним регулюванням карбюратора;
• регулюванням клапанних зазорів;
• регулюванням зазору між контактами переривача й електродами свічок
запалювання;
• регулювання випередження запалювання.