2.5. Розрахунок річних фондів часу.
2.5.1. Визначаємо дійсний фонд часу урочого:
Фр = 0,96 ∙(Ддр ∙ tр – tв) = (251 ∙ 7,2 – 151,2) = 1589,8 год.;
0,96 –коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу за рік по поважних причинах (хвороба, виконання державних обов’язків і інше);
Ддр – кількість робочих днів протягом року;
tр – тривалість робочого дня , год.,
tр – для шкідливих умов праці тривалість робочого дня – 7,2 год.,
tв – кількість робочих годин чергової відпустки.
tв = 7,2 ∙ 21 = 151,2 год.,
Тривалість основної відпустки встановлена 21 день для шкідливих умов праці;
Фр = 1589,8 год.;
2.5.2. Визначаємо номінальний річний фонд робочого місяця при однозмінній роботі за формулою:
Фрм = Др ∙ tр – Дс ∙ tc = 251 ∙ 7,2 – 10 ∙ 7,2 = 1735,2 год.,
Фрм = 1735,2 год.
Дс – кількість святкових днів за рік;
tс – втрати робочого часу в святковий день.
2.6. Розрахунок річних трудомісткостей робіт підприємства та дільниці.
Для розрахунку загальної трудомісткості спочатку визначаємо скориговану питому трудомісткість для кожного виду обслуговування.
2.6.1. Коригуємо питому трудомісткість що:
tщо = tщон ∙ к2 ∙ к5 = 0,5 ∙ 1,0 ∙ 1,2 = 0,6 люд. – год.
де tщон – нормативна трудомісткість ЩО, люд. – год.
tщон = 0,5 люд. – год. [11. додаток В].
к2 – коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від модифікації рухомого складу та організації його роботи.
к2 = 1,0 [12. табл.. 2.9].
к5 – коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості ТО і ПР залежно від кількості обслуговуваних і ремонтованих автомобілів на АТП та кількості технологічно сумісних груп рухомого скліду.
к5 = 1,2 [12. табл.. 2.12].
2.6.2. Коригуємо питому трудомісткість ТО-1:
t1 = t1Н ∙ к2 ∙ к5 = 3,5 ∙ 1,0 ∙ 1,2 = 4,2 люд. – год.
де t1Н – нормативна трудомісткість ТО-1, люд. – год.
t1Н = 3,5 люд. – год.[11. додаток В].
2.6.3. Коригуємо питому трудомісткість ТО-2:
t2 = t2Н ∙ к2 ∙ к5 = 12,6 ∙ 1,0 ∙ 1,2 = 15,12 люд. – год.
де t2Н – нормативна трудомісткість ТО-2 люд. – год.
t2Н = 12,6 люд. – год. [11. додаток В].
2.6.4. Визначаємо питому трудомісткість СО:
tСО = 0,2 ∙ t2 = 0,2 ∙ 15,12 = 3,02 люд. – год.
2.6.5. Корегуємо питому трудомісткість ПР:
tпр = tпрн ∙ к1 ∙ к2 ∙ к3 ∙ к4СР ∙ к5 = 4,0 ∙ 1,2 ∙ 1,0 ∙ 1,0 ∙ 1,19 ∙ 1,2 = 6,85 люд. –
год./1000км.
де tпрн – нормативна трудомісткість ПР, люд. – год./1000км.
tпрн = 4,0 люд. – год. / 1000км. [11. додаток В].
к1 – коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від умов експлуатації.
к1 = 1,2 [12. табл.. 2.8.].
к3= к3 ∙ к3 – коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від природокліматичних умов.
к3 = 1,0 ∙ 1,0 = 1,0 [12. табл. 2.10].
к4СР – коефіцієнт коригування нормативу трудомісткості залежно від пробігу автомобілів з початку експлуатації.
Коефіцієнт к4СР визначаємо за формулою:
К4Н ∙ Апр + к4к ∙ Апр 0,83 ∙ 50 + 1,55 ∙ 30
к4СР = = = 1,19;
Апр + Апр 50 + 30
0,4 + 0,7 + 1,0 + 1,2
к4Н = = 0,83,
4
1,3 + 1,4 +1,6 + 1,9
к4к = = 1,55,
4
к4Н – коефіцієнт визначення трудомісткості для автомобілів, які не пройшли
КР.
к4к – коефіцієнт визначення трудомісткості для автомобілів, які пройшли КР.
2.6.6. Визначаємо питому трудомісткість Д-1:
tд-1Н 0,35
t д-1 = = 0,44 люд. – год.
к1 0,8
де tд-1Н – нормативна трудомісткість Д-1, люд. – год.
Визначаємо нормативну трудомісткість Д-1:
tд-1Н = b4 ∙ t1Н = 0,1 ∙ 3,5 = 0,35 люд. – год.
b4 – коефіцієнт розподілу трудомісткості ТО і ПР за видами робіт.
b4 = 10% [11. додаток В].
t1Н – нормативна трудомісткість ТО-1, люд. – год.
2.6.7. Визначаємо питому трудомісткість Д-2:
tд-2Н 1,26
tд-2 = = = 1,58 люд. – год.
к1 0,8
t д-2Н – нормативна трудомісткість Д-2, люд. – год.
Визначаємо нормативну трудомісткість Д-2:
tд-2Н = b5 ∙ t2Н = 0,1 ∙ 12,6 = 1,26 люд. – год.
де b5 – коефіцієнт розподілу трудомісткості ТО і ПР за видами робіт.
B5 = 10% [11. додаток В].
t2Н – нормативна трудомісткість ТО-2, люд. – год.
2.6.8. Визначаємо річну трудомісткість ЩО:
Тщо = Nщо ∙ Tщо= = 10588 ∙ 0,6 = 6352,8 люд. – год.;
2.6.9. Визначаємо річну трудомісткість ТО-1:
Т1 = N1 ∙ t1 = 697 ∙ 4,2 = 2927,4 люд. – год.;
2.6.10. Визначаємо річну трудомісткість ТО-2:
Т2 = N2 ∙ t2 = 225 ∙ 15,12 = 3402 люд. – год.
2.6.11. Визначаємо річну трудомісткість СО:
ТСО = NСО ∙ tСО = 160 ∙ 3,02 = 483,2 люд. – год.
2.6.12. Визначаємо річну трудомісткість поточного ремонту:
Lпр 3000000
Тпр = ∙ tпр = ∙ 6,85 = 20550 люд. – год.
1000 1000
2.6.13. Визначаємо загальну трудомісткість Д-1:
Тд-1 = N1 ∙ tд-1 = 697 ∙ 0,44 = 306,7 люд. – год.
2.6.14. Визначаємо загальну трудомісткість Д-2:
Тд-2 = N2 ∙ tд-2 = 295 ∙ 1,58 = 355,5 люд. – год.
2.6.15. Визначаємо загальну трудомісткість профілактичних робіт:
ТТО = Тщо + Т1 + Т2 + ТСО + Тд-1 + Тд-2 = 6352,8 + 2927,4 + 3402 + 483,2 +
+ 306,7 + 355,5 = 13472,2 люд. – год.
2.6.16. Визначаємо виробничу трудомісткість:
Твир = ТТО + Тпр = 13472,2 + 20550 = 34022,2 люд. – год.
2.6.17. Визначаємо трудомісткість допоміжних робіт, які складаються з робіт на самообслуговування Тсам підприємства (поточний догляд за будівлями і спорудами, ремонт устаткування та інвентаря) і робіт загально виробничого характеру Тзаг (щоденне забезпечення виробництва автомобілями, запасними частинами, теплом).
Тдоп = b ∙ Твир = 0,3 ∙ 34022,2 = 10206,6 люд. – год.
де b – коефіцієнт допоміжних робіт (якщо в АТП до 200 автомобілів, то b=0,3; від 200 до 400 – b=0,25; понад 400 автомобілів – b=0,20.
2.6.18. Визначаємо трудомісткість самообслуговування підприємства:
Тсам = (0,4 – 0,5 ) ∙ Тдоп = 0,4 ∙ 10206,6 = 4082,7 люд. – год.
де 0,4 – 0,5 – коефіцієнт самообслуговування підприємства.
2.6.19. Визначаємо трудомісткість загально-виробничого характеру:
Тзаг = (0,5 – 0,6) ∙ Тдоп = 0,5 ∙ 10206,6 = 5103,3 люд. – год.
де 0,5 – 0,6 – коефіцієнт загально-виробничого характеру.
2.6.20. Визначаємо сумарну трудомісткість робіт, що виконується на підприємстві.
ТАТП = Твир + Тдоп = 34022,2 + 10206,6 = 44228,8 люд. – год.
Виробничі роботи виконуються на робочих постах біля автомобіля і в цехах, де обслуговують і відновлюють деталі і вузли, зняті з автомобіля. Відповідно до цього загальну трудомісткість виробничих робіт поділяють на трудомісткість постових Тпвир і цехових Тцвир робіт.
2.6.21. Визначаємо виробничу трудомісткість постових робіт:
Тпвир = Тщо + Т1 + С2 ∙ Т2 ∙ ТСО + Спр ∙ Тпр + Тд-1 + Тд-2 = 6352,8 + 2927,4 +
+ 0,9 ∙ 3402 +483,2 + 0,55 ∙ 20550 + 306,7 + 355,5 = 24789,9 люд. – год.
де С2, Спр – для постових робіт, що виконуються відповідно при ТО-2 і ПР (середні значення С2 = 0,8 – 0,9; Спр = 0,4 – 0,55).
2.6.22. Визначаємо трудомісткість цехових робіт:
Тцвир = (1–С2) ∙ Т2 + (1–Спр) ∙ Тпр = (1 – 0,8) ∙ 3402 + (1 – 0,4) ∙ 20550 = 12010,4
Люд. – год.
2.6.23. Визначаємо трудомісткість виробничих робіт:
Твир = ТПвир + Тцвир = 24789,9 + 12010,4 = 37800,3 люд. – год.
2.6.24. Визначаємо річну трудомісткість дільниці:
Тділ = Тцвир ∙ b = 27800,3 ∙ 0,08 = 3024 люд. – год.
де b – доля робіт від виробничої цехової трудомісткості:
b = 6-8% [3 додаток 1].
2.7. Розрахунок кількості робітників на дільниці, їх розподіл.
До виробничих робітників належать робітники різних зон і відділень, які безпосередньо виконують роботи з ТО і ремонту рухомого складу. При розрахунку відрізняють технологічно необхідну (явочну) і штатну (списочну) кількість робітників.
2.7.1. Визначаємо технологічно необхідну (явочну) кількість робітників:
Тділ 3024
Ря = = = 1,58 чол.
ФРМ ∙ КВ 1735,2 ∙ 1,1
д е КВ = 1,1 – 1,2 – коефіцієнт перевиконання норм виробітку за рахунок впровадження прогресивної організації праці та механізації робіт протягом року;
Тділ – річна трудомісткість підрозділу, що проектуємо, люд. – год.
2.7.2. Визначаємо штатну кількість робітників:
Тділ 3024
Р
ш
= = = 1,73 чол.
Фр ∙ КВ 1589,8 ∙ 1,1
2.7.3. Розподіл робітників:
В залежності від типу дільниці, розподіл робітників може проводитись за вузлами, агрегатами, системами або видами робіт. Для цього потрібно вибрати (знати) долю, або відсоток, який припадає на даний вузол, агрегат, системи чи вид робіт. Вони вибираються з довідкової літератури (ГНТП АТП, СТО-01-91). При кількості робітників менше двох їх розподіл на дільниці не проводиться.
Один робітник – зварювальник 5 розряду виконує зварювальні роботи, а 0,73 робітника зайняті кузовними роботами.