Проектна робота
Виконавець:
учень 11 класу школи інтернату
І-ІІІ ступенів «Обдарованість»
Фомін Олександр
Керівник: вчитель трудового навчання
Качковська Ірина Олександрівна
Зміст
Організаційно-підготовчий етап…………………………………………3
1.1 Актуальність проекту………………………………………………….3
1.2 Історична довідка……………………………………………………....4
1.3 Вимоги до проектованого виробу……………………………............6
1.4 Вимоги до матеріалів…………………………………………..............7
1.5 Аналіз зразків-аналогів………………………………………….…
2.1 Виконання ескізу виробу……………………………………………...10
2.2 Побудова креслення одягу ляльки……………………………………11
2.3 Вибір матеріалів, інструментів та устаткування…………………….12
Технологічний етап……………………………………………………….13
3.1 Технологічна карта виготовлення виробу…..………………………..14
Заключний етап…………………………………………………………...19
4.1 Розрахунок собівартості проекту…..……………...…………………19
4.2 Визначення орієнтовного прибутку………………………………….20
4.3 Функціональність виробу…………………………………………….20
4.4 Реклама виробу……………………………………………..…………21
4.5 Висновки………………………………………………...………
1. Організаційно-підготовчий етап
1.1 Актуальність проекту
Чому саме народна лялька? Напевне, настав той час, коли суспільство потребує відродження стародавніх мистецтв, до яких відноситься і виготовлення ляльки-мотанки, а через відродження його і відродження духовності народу, його високої моральної культури, шани до жінки-матері, поваги до чистоти дівчини. Не для кого не є секретом, що тільки народ з високими моральними устоями неможливо зламати, заставити втратити свої багатовікові традиції, розгубити по крихтах створене культурне надбання, яке на даний час є величезним, неосяжним простором для вивчення.
Існує безліч фабричних ляльок, дуже гарних зовні, але не викликаючих жодного теплого почуття: таку ляльку не хочеться колисати, не має бажання приголубити, з нею не відчуєш затишку в своїй оселі. Вона має вигляд холодної, зухвалої пані, але ж ніяк не подруги. Навряд чи дівчина буде почувати себе впевненою і захищеною поруч із таким «товаришем» в кімнаті на полиці. Зовсім інша річ – саморобна лялька. Виготовлена в національних традиціях, вона несе в собі тепло та захист, мимоволі починаєш мріяти про щасливу родину, міцну сім’ю, багато дітей…
Перед кожною молодою дівчиною постає питання вибору майбутньої професії, самореалізації в цьому житті, та, на мою думку, повне розкриття особистості дівчини, а потім жінки, неможливе без реалізації себе як дружини і мами в колі щасливої родини. Найперше і головне призначення дівчини – стати в майбутньому гарною матір’ю і зуміти донести традиції свого народу до дитини, виховати справжнього патріота України. Саме для цього необхідно вивчати і знати рідну мову, історію, вміти володіти навичками виконання предметів декоративно-ужиткового мистецтва.
На мою думку, в наш час потреба в популяризації саморобної ляльки актуальніша, ніж будь-коли, тому метою проекту є засвоїти теоретичні та практичні знання по виготовленню народної ляльки, формувати художній та естетичний смаки, вміти застосовувати набуті навички в житті, популяризація авторської іграшки, виготовленої в народних традиціях
1.2 Історична довідка
Все, що відбувалося|походило| навколо|навкруг| первісної людини, було незрозумілим, страшним і лякаючим для неї. З неба|піднебіння| лилася вода, стрілами падав вогонь (дощ і блискавка). Вода змивала і відносила житла, людей, посіви. Блискавки вбивали людей і худобу, підпалювали удома|вдома|. Сонце те ж не завжди було ласкавим до людини і землі|грунту|. Були часи, коли воно спалювало все засіяне, позбавляючи людей урожаю. Вітер виривав з|із| корінням дерева, руйнував житла. І людина задавалася питанням: "А хто|КТО| все це робить|чинить|"? І знайшла для себе відповідь: "Звичайно, це були вищі і могутніші|усемогутні| істоти - боги". І ось|от| люди подумали, а що коли створити зображення богів і дати їм імена? Тоді можна буде знати, у кого|КТО| просити|прохати| допомоги і захисту, кому|КТО| поклонятися. Так з'явилися|появлялися| боги: Сварог (вогонь), Дажбог (сонце), Макоша (вода, земля|грунт|, сімейне|родинного| вогнище|осередку| і рукоділля), Перун (грім і блискавки), Стрибог (вітер) та інші. Найчастіше зображали|змальовували| богів у вигляді людських фігур.
Напевно, це і були найперші ляльки в історії людства! Люди вірили їм, поклонялися, сподівалися|надіялися| на їх захист. Так перші ляльки полегшили життя стародавніх|древніх| людей. Коли люди просили|прохали| про щось богів, то вони обов'язково приносили їм жертву. В давнину це були людські жертвопринесення. Але|та| одного разу|одного дня| комусь прийшла в голову думка|гадка| запропонувати в жертву замість живої|жвавої| людини - ляльку. Узяли поліно, обрядили його і принесли в жертву богам. Боги жертву прийняли. Так лялька врятувала життя людини.
Поступово обряди жертвопринесення перетворилися на справжні|теперішні| свята. Різним богам почали|стали| приносити в жертву різних ляльок-чучел|опудал|, у|біля| яких були свої імена: Кострома, Морена|морена|, Купало, Яріло і так далі. Наряджених ляльок з|із| піснями носили на руках, водили хороводи навколо|навкруг| них, затівали ігри, а потім "віддавали" богам - топили в річці|ріці|, спалювали на вогнищі|багатті|, розкидали по полях. А замість| просили|прохали| здоров'я, урожаю, любові|кохання|. З|із| глибини століть|віків| прийшли до нас традиції виготовлення ляльок з|із| клаптиків|клаптиків| тканини. Іграшці надавалося магічне значення. Саморобні ганчіркові ляльки робили|чинили| безликими: обличчя замінював |візерунок| хрест. По старовинним повір’ям|, лялька з обличчям як би дивилася в душу і могла нашкодити|зашкодити| |. Тому, безлика лялька була|з'являлася| одночасно і оберегом|.
Найдавніша лялька, знайдена на території України, походить з Ольвії. Це невелика скульптурка (6,3 см) із сіро-жовтої глини. Руки й ноги цієї ляльки прикріплені до тулуба таким чином, що можуть рухатися. Такого типу ляльки досить рідко зустрічаються під час розкопок міст і поселень Північного Причорномор’я. Учені вважають, що вони належать до коринфського виробництва 5ст. до н.е. Знахідки археологів і документальні матеріали свідчать, що у стародавніх слов’ян, які в 9-10 століттях жили на території України, існувало високо розвинуте ремісниче виробництво, склалося цілком самобутнє, глибоко народне мистецтво. Народна іграшка – явище унікальне, феномен її полягає в тому, що форми, принципи обрядності сягають тисячолітньої глибини.
Після прийняття християнства в Київській державі розпочалася боротьба церкви з язичницькими звичаями й навичками, з ідолопоклонством тощо. Однак, язичницька міфологія ще довго, подекуди й до нинішніх днів продовжує залишатися актуальною щодо окремих понять і уявлень, зокрема тих, які пов’язані з природою, її явищами та циклами. Тому християнська ідеологія була вимушена використовувати надбання язичницької культури, пристосовувати їх до своїх канонів. Тому ми знаємо зараз і ляльку-вербницю, і ляльку-веснянку, і пасхальну ляльку та багато інших народних ляльок.
Можна зазначити, що семантичні основи та пластичні ідеї української народної ляльки, започатковані хліборобсько-скотарською трипільською культурою, були скориговані і певною мірою розвинуті ранньослов’янським та скіфським культурно-ідеологічним середовищами; формування сюжетних та пластично-образних засад української народної ляльки відбувалося в епоху Київської Русі; у 17-18 столітті ігрові функції цієї іграшки взяли гору над культовими, ритуально-обрядовими; визначилися і набули відносної стабільності її пластичні форми, образні засади та сюжетний характер. Отже, сучасні народні ляльки є завершальною стадією багатовікового процесу створення людиноподібних форм.