9. Базові корпоративні стратегії підприємства.

Стратегія диверсифікації. Суть її полягає у про­никненні в нові галузі і сфери діяльності, розширенні асор­тименту товарів. Вона передбачає освоєння нових сфер, напрямів бізнесу завдяки придбанню чи створенню нових організацій, а також створенню спільних організацій.

Стратегія припинення діяльності і ліквідації. Нерідко зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищах під­приємства можуть спричиняти до того, що раніше прива­блива сфера економічної діяльності перестає приносити необхідний прибуток і єдиним правильним рішенням стає припинення діяльності підприємства.

Стратегія зміни курсу і реструктуризації підприєм­ства. До реалізації цих стратегій підштовхує бажання управлінського ядра підприємства поліпшити ефектив­ність функціонування портфеля сфер бізнесу або зберегти його. Вибір стратегії зміни курсу може бути спричинений незадовільним функціонуванням портфеля, глибиною кризи, зумовленої, наприклад, високими витратами в окремих його елементах; перебуванням великої кількості сфер бізнесу в непривабливих галузях, слабкістю корпора­тивного менеджменту тощо.

Стратегія диференціації ринку. З метою забезпечення унікальності і більш високої цінності для покупців (за рів­нем якості, особливими характеристиками, методами збуту і післяпродажного обслуговування), порівняно з конкурентами свого продукту, підприємство може викори­стати стратегію диференціації — надання продукту особ­ливих споживчих, функціональних, естетичних якостей з метою вирізнення його на конкурентному ринку.

Стратегія фокусування. На відміну від стратегії дифе­ренціації стратегія фокусування орієнтована на вузьку частину ринку. Для цього підприємство обирає привабли­вий для себе цільовий сегмент (нішу) ринку, беручи за основу географічну унікальність попиту, особливі експлуа­таційні вимоги до товару або до інших його характери­стик. Орієнтація на певні характеристики товару потребує досить продуманої рекламної кампанії, цілеспрямованої, системної роботи з покупцями цільового сегмента.

Стратегія міжнародної диверсифікації. Вибір цієї стра­тегії ґрунтується на використанні диверсифікованого портфеля сфер бізнесу на багатьох національних ринках.

Стратегія інтеграції. Вибір цієї стратегії обумовлює об'єднання зусиль підрозділів підприємства або кількох підприємств для забезпечення стратегічних цілей відпо­відно до вимог ринку.

Стратегія дезінтеграції. Підприємство, яке обирає цю стратегію, працює з певною кількістю незалежних зовнішніх постачальників потрібних йому товарів і послуг. Доцільна вона за умови більш якісного і дешевого вирі­шення цих питань незалежними фірмами.

10. Ділові стратегії (стратегії конкуренції) підприємства.

Ділова стратегія (стратегія конкуренції) — стратегія, яка забезпе­чує довгострокові конкурентні переваги господарського підрозділу. Втілюється вона здебільшого в бізнес-планах, де визначає методи і форми управління різними видами бізнесу з метою збалансування портфеля товарів і послуг. Формування її передбачає:— визначення сегмента ринку, на якому підприємство має найбільші шанси виграти конкурентну боротьбу;— розроблення характеристик продукції, завдяки яким підприємство матиме змогу вирізнитися серед кон­курентів.Ділова стратегія (стратегія конкуренції), як правило, буває одночасно атакуючою й оборонною.

Різновидами ділових стратегій є: Товарна стратегія підприємства. Вона визначає прави­ла, прийоми дослідження, формування потенційних рин­ків товарів і послуг відповідно до місії підприємства; відбу­вається пошук вигідних для стратегічних зон господарю­вання (СЗГ), методів їх формування та управління ними.Стратегія ціноутворення. Суть цієї стратегії полягає у виборі цінової політики, яка б максимально враховувала цілі підприємства, особливості конкуренції, попиту тощо. Стратегія взаємодії підприємства з ринками виробни­чих ресурсів. Використання цієї стратегії забезпечує ефек­тивний розподіл ресурсів, вигідний вибір їх постачальни­ків. Стратегія поведінки підприємства на ринках грошей і цінних паперів. Метою її є вироблення правил мобілізації додаткових фінансових ресурсів, які підприємство вико­ристовує як інвестиції або спрямовує на вирішення поточ­них фінансових завдань. Стратегія зниження трансакційних витрат. Завданням цієї стратегії є розроблення регламенту здійснення проце­су підготовки, документального оформлення і ринкових трансакцій (угод, контрактів, договорів). Стратегія зниження виробничих витрат. Призначення її полягає у створенні системи принципів регулювання процесу формування витрат на всіх етапах виробництва і збуту продукції, забезпечення оптимальної (низької) її собівартості і вигідної ціни, необхідної для здобуття лідер­ства на ринку. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Ця стратегія покликана обумовити вироблення правил, при­йомів поведінки підприємства на зовнішньому ринку як експортера та імпортера товарів і послуг. Стратегія інвестиційної діяльності підприємства. Особливість цієї стратегії виявляється у формуванні інвестиційного портфеля (сукупності цінних паперів, що належать юри­дичній або фізичній особі), який забезпечує підтримання матеріально-технічної бази, товарно-матеріальних запасів підприємства на рівні, необхідному для постійного наро­щування його конкурентного статусу. Стратегія стимулювання персоналу. Стратегія запобігання неспроможності (банкрутству) підприємства.