
- •ССутність і особливості стратегії підприємства.
- •2.Суть та значення місії для підприємства. Обов’язкова інформація, що міститься в офіційному викладенні місії.
- •ППоняття цілей та значення цілевизначення для підприємства.
- •3.«Дерево цілей» підприємства.
- •ЗЗовнішнє середовище підприємства та його характеристика.
- •Проміжне середовище підприємства та його характеристика.
- •Внутрішнє середовище підприємства та його характеристика.
- •Методика оцінювання стратегічного потенціалу підприємства.
- •Модель п’яти сил конкуренції (за м. Портером).
- •Складові “стратегічного набору” підприємства та їх взаємозв’язок.
- •Базові корпоративні стратегії підприємства.
- •Ділові стратегії (стратегії конкуренції) підприємства.
- •Сутність та види функціональних стратегій підприємства.
- •Маркетингова стратегія підприємства.
- •Стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок.
- •Виробнича стратегія підприємства.
- •Стратегія фінансування.
- •Стратегія управління персоналом підприємства.
- •Сутність і роль операційних стратегій в управлінні підприємством
- •Види операційних стратегій підприємства.
- •Сутність та значення стратегії диверсифікації діяльності підприємства.
- •Стратегії зовнішнього розвитку підприємства.
- •Стратегія горизонтальної інтеграції.
- •Стратегія вертикальної інтеграції.
- •Матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства.
- •Метод space– аналізу.
- •Місце та значення swot – аналізу у формуванні стратегії організації
- •Матриця конкурентних переваг Бостонської консалтингової групи (bcg).
- •Формулювання та аналіз стратегічних альтернатив.
ССутність і особливості стратегії підприємства.
Запозичення категорії «стратегія» з військового лексикону пояснюється тим, що підприємства в розвинених країнах опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій» наприкінці 1950-х років, пов'язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, коли, щоб вижити треба було боротися. «Воєнні дії» потребували теоретичного забезпечення. Відтоді теорія та практика управління просунулися далеко вперед.
Тепер досить багато місця в економічній літературі займає питання відносно сполучення або розділення підходів до визначення «стратегії як процесу» та «стратегії як результату» (кінцевого орієнтиру). У першому випадку для визначення стратегії потрібно відповісти на такі запитання:
«Куди ми йдемо?» або «Якими ми бажаємо бути?» («кінцеве», бажане для організації положення Б);
«Коли і як ми досягнемо наших цілей?»» тобто як можна перейти з положення А у положення Б.
Визначення «стратегії як результату» пов'язано з ототожненням мети та стратегії і зумовлено необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності. У цьому контексті розрізняють такі підходи.
Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на «своїх ринках», вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. За більш широким визначенням стратегія — це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, це — своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного пристосування до зовнішніх, неконтрольованих фірмою факторів за допомогою проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.
Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе і альтернативних варіантів керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.
Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись організація (підприємство). Найчастіше за зразок беруть процвітаючу фірму, аналізують її позитивні сторони діяльності й намагаються скористатися її досвідом.
стратегія:
дає визначення основних напрямків і шляхів досягнення ці лей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах;
є способом встановлення взаємодії фірми із зовнішнім середовищем;
формується на основі дуже узагальненої, неповної та недостатньо точної інформації;
постійно уточнюється в процесі діяльності, чому має сприяти добре налагоджений зворотний зв'язок;
є фактором стабілізації відносин в організації;
дає змогу налагодити ефективну мотивацію, облік, контроль, та аналіз, виступаючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і дає змогу оцінити досягнуті результати.