1. Наукові основи обчислення собівартості продукції рослинництва

Дослідженням теми “Калькуляція в бухгалтерському обліку” в наш час займається дуже багато вчених. Серед них такі, як доктор економічних наук, професор Л.Сук, професор Ф.Ф.Бутинець, М.Ф.Огійчук та багато інших.

Так щодо виникнення потреби в собівартості продукції Л.Сук пише, що “бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію не тільки про загальну суму витрат і доходів, а систематизувати її за видами діяльності, щоб була можливість знати ефективність виробництва конкретних видів продукції, робіт, послуг. Для цього потрібно обчислювати собівартість продукції.”

Л.Сук дає таке визначення поняття “калькуляція”: “Калькуляція - це науково обґрунтована частина собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, матеріальних цінностей та основних засобів за елементами витрат.”

Для проведення калькуляції потрібно витрати, пов’язані з виробництвом продукції або покупкою цінностей, поділити на кількість одержаної продукції або куплених цінностей.

Л.Сук визначає даний спосіб нарахування собівартості, як “загальне правило при калькулюванні.”

З метою проведення калькуляції потрібно визначити об’єкти калькуляції, встановити коло витрат, що включаються у собівартість продукції, розмежувати їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом, оцінити супутню та побічну продукцію, розподілити непрямі витрати між конкретними об’єктами калькуляції.

Професор Ф.Ф.Бутинець виділяє три види калькуляцій: нормативні - застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм; планові - складаються на підставі виробничих норм і дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції, виходячи з досягнутого рівня організації праці; кошторисні - складаються на основі кошторисних витрат і планового обсягу виходу продукції.

На відміну від Ф.Ф. Бутинця Л.Сук виділяє чотири види калькуляції: нормативна, планова, кошторисна та звітна.

Галузь рослинництва має свої особливості обліку витрат та обчислення собівартості продукції. Це питання більш детально буде вивчено в п’ятому розділі курсової роботи.

Для обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовують різні методи. Ф.Ф.Бутинець дає таке визначення методу обліку витрат: “Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.”

Л.Сук пише, що “вибір методу обліку витрат обумовлюється характером, обсягом і організацією виробництва на даному підприємстві. У виробництвах з одним видом продукції та незначним обсягом незавершеного виробництва застосовують так званий простий метод обліку витрат. Аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків по видах виробництв, а всі витрати є прямими. На більш складному виробництві використовують різні методи обліку витрат, які залежать від технології виробництва та побудови внутрішньогосподарських економічних відносин.”

Американські вчені Ч.Т.Хорнгрен, Дж.Фостер зазначають, що бухгалтерська література з обліку часто помилково розділяє бухгалтерські системи калькулювання на три взаємовиключаючі методи. Така класифікація некоректна, бо нормативний облік може бути використаний в широкому спектрі організацій і умов в поєднанні з іншими методами виробничого обліку, позамовним або будь-яким іншим.