
- •1.Означення та приклади подій
- •2.Означення та приклад повної групи подій та простору елементарних подій
- •3.Класичне означення ймовірності випадкової події
- •4.Дати означення та вказати властивості перестановки, сполучення, комбінації елементів
- •5.Дати означення відносної частоти появи події
- •6.Дати геометричне та статистичне означення ймовірності
- •7.Дати визначення умовної ймовірності
- •8.Формули множення ймовірностей для залежних та незалежних подій
- •9.Формули для обчислення появи хоча б однієї події
- •10.Формула повної ймовірності
- •11.Формули Байєса
- •14.Найімовірніше число появи події в схемі Бернуллі
- •15.Сформулювати локальну теорему Муавра-Лапласа
- •16. Сформулювати інтегральну теорему Муавра-Лапласа
- •35. Біноміальний закон розподілу
- •36. Закон розподілу Пуассона
- •Властивості f(X, y)
- •36)Формула Пуассона для найпростішого потоку
- •45) Теорема Чебишова
- •46) Теорема Бернулі
- •39. Рівномірний закон розподілу
- •43). Логарифмічний нормальний закон розподілу
- •52) Числові характеристики:
- •37) Геометричний закон розподілу.
- •53).Асиметрія й ексцес
35. Біноміальний закон розподілу
Імовірності
в цьому законі визначаються за формулою
m
= 0,1,2, …, n.
Закон справджується для схеми незалежних
повторних випробувань, у кожному з яких
подія А
настає з імовірністю р.
Частота настання події А
має біноміальний закон розподілу.
Імовірнісна твірна:
основні числові характеристики для цього закону:
M(X)=A’(1)=
X=1=
X=1=np(q+p)=np
,
A”(1)=
=
=
;
;
3. D(X)=A”+A’(1)-(A’(1))2=n(n-1)p2+np-(np)2=(np)2-np2+np-(np)2=(np)2-np2+np-(np)2=-np2+np=np(1-p)=npq
; (236)
.
36. Закон розподілу Пуассона
Дискретна
випадкова величина має розподіл Пуассона,
якщо вона набуває зліченної множини
значень
з імовірностями
Ймовірна
твірна
Пуасонівський
закон: M(X)=a=np;
D(X)=a;
P(X)=a.
32.
—
кореляційний
момент
(коваріація)
випадкових величин
Його можна обчислити також за формулою:
Для незалежних випадкових величин
кореляційний момент дорівнює нулю.
Кореляційний
момент характеризує тісноту лінійної
залежності між величинами. З цією самою
метою застосовують коефіцієнт
кореляції
r1,
або -1rxy1.Отже
якщо випадкові величини Х таУ є незалежними
, то Кху
=0 і rxy=0.
Якщо кореляційний момент (коефіцієнт
кореляції) дорівнює нулю, то величини
називаються некорельованими.
30. Законом розподілу двох дискретних випадкових величин називають перелік можливих значень Y = yi , X = xj та відповідних їм імовірностей спільної появи.
Тут використано такі позначення
pij=p((Y=yi)
(X=xj));
pyi=
;pxj=
Умова нормування має такий вигляд:
(109)
D(X)=M(X2)-M2(X)=
=
-
M2(X)=
=
(110)
(111)
(112)
D(Y)=
(113)
33.Функцією розподілу ймовірностей системи двох випадкових величин (Х, Y) називають таку функцію двох аргументів х, у, яка визначає ймовірність cпільної появи подій (X < x) (Y < y):
F(x,y)=P((X<x)(Y< y)).
Властивості f(X, y)
0 F(x, y) 1, оскільки 0 P((X < x) (y < y)) 1.
Якщо один із аргументів F(x, y) прямує до +
, то функція розподілу системи прямує до функції розподілу одного аргументу, що не прямує до + , а саме:
(124)
(125)
3.
. (126)
4.
(127)
5. F(x, y) є неспадною функцією аргументів х і у.
Характеристикою системи неперервних випадкових величин є щільність імовірностей.
(130)
Функція f (x, y) може існувати лише за умови, що F (x, y) є неперервною за аргументами х і у та двічі диференційовною.
Властивості f (x, y)
Функція f (x, y) 0, оскільки F(x, y) є неспадною відносно аргументів х і у.
Умова нормування системи двох неперервних випадкових величин (Х, Y) така:
(131)
Якщо
,
то (131) набирає такого вигляду:
. (132)
3. Імовірність
розміщення системи змінних (х,
у) в області
обчислюється так:
(133)
Імовірність розміщення системи змінних (х, у) у прямокутній області D = (a < x < b, c < y < d)
(134)
4. Функція розподілу ймовірностей системи двох змінних визначається з рівняння
(135)
5. Якщо
,
то
(136)
29. На одному й тому самому просторі елементарних подій можна визначити не одну, а кілька випадкових величин. Така потреба постає, наприклад, коли досліджуваний об’єкт характеризується кількома випадковими параметрами. Так, у разі виготовлення валів такі їх параметри, як діаметр, довжина, овальність є випадковими величинами, значення яких наперед не можна передбачити. Або, скажімо, структура витрат випадково взятої окремої сім’ї на їжу, одяг, взуття, транспорт, задоволення духовних потреб також є випадковими величинами, визначеними на одному й тому самому просторі елементарних подій.
На багатовимірні випадкові величини поширюються майже без змін основні означення, які були розглянуті для одновимірної випадкової величини.
Означення. Одночасна поява внаслідок проведення експерименту n випадкових величин (X1, X2, …, Xn) з певною ймовірністю являє собою n-вимірну випадкову величину, яку називають також си- стемою n випадкових величин, або n-вимірним випадковим вектором.
34. Щільність імовірностей для нормального закону на площині має вигляд
f(x,y)=
exp
+
.Тут
exp (z) = e –
z, де
Z=
-
-2rxy
+
;
ax = M(Х),
Xx=
(X),ay=M(Y),
y=
(Y),
rxy=
Якщо rxy = 0, то щільність імовірностей набере такого вигляду:
f(x,y)=
exp
+
-∞<x<∞, -∞<y<∞
У цьому випадку
f(x,y)=f(x)f(y)=
Якщо ах = ау = 0, то
f(x,y)=
,
-∞<x<∞,
-∞<y<∞