4. Функції політичної економії.

Політична економія, як і кожна наука, має свою мету, яка відображає її головний зміст. Такою метою в сучасних умовах с цілісний системний аналіз економічних відносин, виявлення закон і в розвитку економічних явищ і процесів, обґрунтування способів найбільш раціональних економічних рішень.

Автори підручника "Основи економічної теорії: політекономічний аспект виділяють наступні функції: теоретики-пізнавальну, практичну, виховну.

Знаходимо підходи, коли називаються такі функції:

• пізнавальна, теоретична, практична, ідеологічна, методологічна;

• пізнавальна,прогностична, практична;

• науково-пізнавальна, критична, практична (прагматична), прогностична, методологічна;

• пізнавальна, практична, методологічна;

Політична економія як наука (позитивна і нормативна) виконуєпізнавальну, методологічну, ідеологічну, прогностичну та практичну функції.

Пізнавальна. Політична економія має відкривати та формулювати економічні закони, пояснювати закономірності економічних явищ і процесів. Слід пам'ятати,що по одному й тому жпитаннюекономічного життя найрізноманітніші погляди, неоднакові підходи і рішення. В цих умовах, політична економія має дати об'єктивні критичні чи позитивні оцінки як формам економічного життя, так і теоретичним концепціям.

Методологічна. Політична економія виступає теоретичною основою конкретно-економічних наук, розробляє методологічні принципи, які ними використовуються.

Ідеологічна. Виділення зазначеної функції ~ предмет широких дискусій Ідеологічну функцію політична економія виконує насамперед формуючи в людей (суб'єктів економічної діяльності) сучасне економічне мислення, яке дає можливість правильно зрозуміти й пояснити економічні процеси, що відбуваються, здійснювати практичний аналіз наявних проблем, робити теоретично правильні висновки щодо ефективного вирішення практичних завдань.

Прогностична. Глибокі знання політичної економії сприяють створенню наукових прогнозів майбутніх економічних явищ як на мікро-, так і на макро-рівнях.

Практична. Знання, які дає політична економія мають служити практичніш цілям. Тому важливо, щоб політекономія виробляла рекомендації, концепції, програми практичної реалізації суб'єктами економічної діяльності вимог економічних законів. Вона має розробляти принципи і методи раціонального господарювання, науково обґрунтовувати економічну політику держави.

5.Суспільне виробництво: сутність, структура, фактори

Суспільне виробництво -це сукупність індивідуальних виробництв (підприємств,фірм) у їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємообумовленості та взаємозалежності. Суспільне виробництво це сукупна організована діяльність із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріаль­них і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку".

Суспільневиробництвовключає в себе чотиристадії:

- безпосередньовиробництво як процесстворенняматеріальних благ (по­слуг);

- розподіл в результатіякогокоженучасниксуспільноговиробництва отримує свою частку у виробленомунаціональномупродукті;

- обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, гро­шова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування;

- споживання - тут вироблений продукт завершує свій рух, відбуваєтьсяйогокінцевеспоживання, й тим самим даєтьсяпоштовх дорозпочинання нового виробничого циклу

Суспільне виробництво структурно неоднорідне. Воно включає в себе два види виробництва: матеріальне( виробництво матеріальних благ і матеріальних послуг) і нематеріальне(виробництво нематеріальних благ і послуг) виробництво. Кожна з названих сфер суспільного виробництва об’єднує багато різноманітних галузей сусп.-економ. системи.

Сучасна вітчизняна і світова екон. наука до складу факторів виробництва відносить: землю, капітал, працю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, знання.

Фактор земля - для задоволення людських потреб є сутністю господарської діяльності у будь-якому суспільстві.

Капітал - це економічний ресурс, що визначаєгься як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, для виробництва товарів та послуг.

Праця є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.

Наука - специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

Інформація і знаннянайважливіші умовами підвищення ефективності виробництва.