2. Виникнення кінотеатрів

Першим кінотеатром США, призначеним винятково для показу кінофільмів вважається Vitascope Hall у Новому Орлеані. Загалом же перші кінотеатри почали з'являтися наприкінці 1900-х рр. Вони майже не відрізнялися від залів для зібрань або концертів (кінотеатр на Ноллендорфплац у Берліні,1910, архітектор О. Кауфман; «Художній» у Москві, 1910 р., архітектор Ф. О. Шехтель, і ін.) В 20-і рр. будувалися різноманітні за архітектурою кінотеатри (неокласичні, у дусі бароко, готики й ін.), із традиційним театральним плануванням і пишним декором в інтер'єрі («Капитоль» у Берліні, 1925, архітектор Х. Пельциг), і строго функціональні, що відрізняються максимальною зручністю розташування місць у залі для глядачів («Універсум» у Берліні, 1928, архітектор Э. Мендельзон; «Ударник» у Москві, 1928-31, архітектор Б. М. Йофан). З'явилися так звані суперкіно (на 4000-5000 глядачів), із широким застосуванням металевих конструкцій, що давали можливість перекриття більших прольотів (у Стамфорд-Хилле, Великобританія, 1928, і ін.). З 1934 у Західній Європі будувалися будинки менших розмірів (1200–2200 глядачів), зі спрощеними архітектурними формами та затишними інтер'єрами («Палас» у Чатемі, Великобританія, 1934).

В 1950-60-і рр. з'явилися кінотеатри спеціальних видів кінематографа —стереокіно (з об'ємним зображенням), кругова кінопанорама. Широке поширення отримують великі кіноконцертні зали на 2500-4000 місць універсального призначення, технічне встаткування й акустика яких забезпечують постановку більших концертних програм і показ всіх видів фільмів (звичайних, широкоекранних і широкоформатних).

Найбільшою мережею кінотеатрів у Великій Британії і однією з найбільших у Європі є «Одеон».

Київ і Україна

Демонстрування кінематографу (сінематографії) в Києві почалося з 1897 року у приміщенні Бергоньє театру. Наприкінці XIX ст. з'явилися перші стаціонарні «ілюзіони» — кінотеатри Шанцера, «Корсо», «Експрес», розташовані наХрещатику.

Найдавнішим кінотеатром у Києві вважається кінотеатр «Жовтень», побудований у 1929—30 рр. архітектором Валеріаном Риковим за проектом архітектора Троцького. Відкриття відбулося 8 листопада 1930 р. Кутова будівля у стилі конструктивізму має кінозал на 800 місць і концертний зал. У 1955 р. кінотеатр переобладнаний для показу широкоформатних фільмів.

Особливо бурхливим був розвиток і кінематографу (як одного з идів мистецькоїпропаганди), і широкої мережі кінотеатрів і кіноустановок у СРСР, причому вона охопила практичну більшість населених пунктів, включаючи селища та села (зазвичай у клубах, будинках культури була своя кіноустановка). Так, у селах України загалом існувало 25 тисяч кінозалів. Масове згортання кіномережі, особливо на селі розпочалося ще наприкінці 1980-х, і особливо посилилося у економічно важкі 1990-ті. В результаті повального закриття кінотеатрів, перепрофілювання закладів чи приміщень колишніх кінотеатрів, а нерідко й занедбання й руйнації останніх, мережа кінотеатрів в Україні різко скоротилася (в рази), а у сільській місцевості їх просто не лишилося. Чинником, який остаточно зруйнував національну кіномережу стала потреба переобладнання кінотеатрів до сучасних технічних вимог і головне — необхідність показу винятково ліцензійного кіно. Тому, коли від 2000-х років у містах-мільонниках, в першу чергу столиці Києві, а також Дніпропетровськ, Донецьку, Одесі, Харкові, а також у великих містах, зокрема обцентрах (Львів, Хмельницький, Чернівці тощо) знайшлися інвестори, які викупили старі кінотеатри з метою їх подальшого перезапуску, переобладнання й обернення на вдалий комерційний продукт, а подеколи навіть почали будувати нові кінтеатри, відкривати кінозали у великих торгівельних центрах, з'явились перші національні мережі кінотеатрів, а потому й об'єкти міжнародних мереж, у решті країни, і зокрема, в малих містах, райцентрах кінотеатри, як і раніше, масово закривалися. Так, на Чернігівщині у 2-му і 3-му містах області —Ніжині та Прилуках не залишилося жодного кінотеатру. У теперішній час (2010) у співпраці голландської компанії IDS та кіностудії ім. Довженка висунутий оригінальний і доволі амбітний інноваційний проект щодо відновлення кінозалів у сільській місцевості України — запропоновано створити велику національну мережу проекторних кінозалів на базі сілсььких клубів, які не отримуватимуть ліцензії Dolby й показиватимуть фільми категорії E, де менші вимоги, ніж у категорії D

Кінотеатри з'явилися того дня, коли народився кінематограф. Кінематограф – це мистецтво, створене у тому, щоб бути побаченим мільйонами, чи може бути, крім кінотеатрі?

Вперше світ побачив «синематограф» 28 грудня 1895 року у Парижі – завдяки братам Люм'єр, і це день вважатимуться початком історії кінотеатрів.

Демонстрація фільму відбулася кафе на бульварі Капуцинів. Це маленьке кафе - першим у світі кінотеатр.

1 березня 1986 року у Брюсселі вже було відкритий перший стаціонарний кінотеатр.

Наступні кілька років короткометражні фільми показували у столицях всіх великих країн світу, у яких стали відкривати кінотеатри.

Перші фільми виглядали документальну зйомку і тривали трохи більше 1,5 хвилин. Але звичні в наші дні жанри кінематографу почали зароджуватися ще далекі роки.

Удосконалення технологій кінематографу межі 19 і 20 століть дозволило збільшити тривалість фільмів, і задоволення глядачів кінотеатрів до 20 хвилин. Для небалуваних глядачів кінотеатрів тих часів було небаченої дивиною.

Початок 20 століття стало часом стрімкого розвитку кінематографу – знімальна техніка ускладнювалася й удосконалювалася, фільми ставали довшай, актори навчалися майстерності, а режисери експериментували з прийомами. Кінематограф ставав дедалі більш і вигідним справою – це підштовхнуло людство до нового кроку – створенню численнихкинотеатров. Адже кіно хотіли дедалі більше людей, а кінотеатри дозволяли зробити це кожному! Адже телевізорів, ні комп'ютерів, а потім уже тим паче домашніх кінотеатрів тоді був! Так ери розквіту німого кіно. Пік її були 20-ті роки 20 століття. Без звуку і чорно-біле, кінематографічний мистецтво однаково приваблювало до кінотеатрів натовпу шанувальників. Глядачі в кінотеатрах вважали відсутність звуку недоліком кінематографу, адже кіно мало у своїй арсеналі безліч засобів акторської виражальності.

Перший кольорової фільм було показано кінотеатрах в 1922 року. Але повнометражний фільм із багатою колірної гамою, глядачі кінотеатрів побачать значно пізніше – в 1935 року.

Прем'єра першого озвученої фільму, який отримав шалену популярність у глядачів, відбулася кінотеатрах 1927 року. То справді був «Співак Джазу» виробництва компанії «Warner Brothers».

У 20 столітті кінотеатри усього світу показують фільми, вже не схожі на перші твори сінематографа. Фільми стають якісними, зображення реалістичним, а звук об'ємним. Усе це демонструється на величезних екранах кінотеатрів, оснащених потужної (як для тих років) звуковий апаратурою.

Історія розвитку кінотеатрів триває й у наші дні. Сучасні кінотеатри обладнані акустичними системами, здатними буквально ввести глядача у повітря фільми, і подарувати незабутні враження. Розмір екранів кінотеатрів сягає 30 метрів, кінотеатри мають за кількома залів, кожен із яких вміщує до 4000 глядачів. Спеціальне покриття муру і стелі, ефектна висвітлення, можливість дивитися 3-D кіно України й багато, багато іншого – усе є в кінотеатрах 21 століття.

Загальні засади у створенні діяльності кінотеатру

Кінотеатр проводить встановлений кількість сеансів на місяць покинообслуживанию населення, зокрема є також встановлений кількість спеціальних сеансів для дітей.Организует спеціальні благодійні сеанси для інвалідів, ветеранів, багатодітних сімей та інших малозабезпечених прошарків населення.

Керівництво кінотеатру будує свої відносини з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх галузях господарську діяльність з урахуванням договорів, своєї діяльності враховує інтересів споживачів, їхні вимоги до якості послуг та інші умови виконання зобов'язань.

Кінотеатр вільний у виборі форм і предмета договору, визначенні зобов'язань, які суперечать чинного законодавства і статуту організації.

Для підприємств послуги, надані кінотеатром, встановлюються відповідно до чинним законодавством, рішеннями Мера і Уряди міста для державні й приватні підприємств.

Кінотеатр набуває сировину, матеріали, оплачує послуги, продукцію та роботи, надані йому іншими підприємствами і міжнародними організаціями за умов, передбачених законодавством, рішеннями Мера і Уряди міста для державні й приватні підприємств.

Для статутних цілей і завдань кінотеатр у встановленому законодавством порядку:

- створює філії, відділення, бере участь у різного роду організаціях (товариствах, акціонерних товариствах), діяльність яких відповідає цілям й завданням кінотеатру;

- набуває чи орендує основні оборотні фонди з допомогою наявних проблем нього коштів, тимчасової фінансової допомоги і одержуваних цих цілей позичок у трилітрові банки;

- здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

- організує, фінансує та приймає участь у розробці та її реалізації нових видів послуг.

Кінотеатр з дозволу власника чи уповноваженого їм органу передає, продає, обмінює, здає у найм, надає безплатно у тимчасове користування або в борг іншими підприємствами і організаціям майно, що у його господарськомуведении.[14,c.82]

Кінотеатр проти неї самостійно:

- планувати власну діяльність і визначати перспективи розвитку з попиту населення в його послуги;

- визначати напрямку використання чистий прибуток;

- визначати форми і системи оплати праці;

- визначати органи управління та видатки їхній вміст, штатний розклад;

- встановлювати на свої працівників додаткові відпустки, скорочений робочого дня й інші соціальних пільг;

- проводити реконструкцію будівлі і приміщень кінотеатру, спорудження будинків на земельному відведення, надбудови і прибудови за узгодженням із власником і з повним дотриманням встановленого законом порядку.

Кінотеатр несе повну відповідальність у виконанні зобов'язань перед постачальниками, споживачами, бюджетом, банками, дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Керівництво кінотеатру зобов'язане забезпечувати своїм працівникам безпечних умов праці та відповідати у порядку за збитки, заподіяний їх здоров'ю та працездатності.

Кінотеатр здійснює операційний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність, звітує про результати діяльність у порядку і продовжити терміни, встановлені чинним законодавством для державних чи інших приватних підприємств. Веде облік результатів прокату кожного фільму незалежно від власника кінопродукції.

Довговічність кіно

Кіно існує більше століття, проте це не довго, якщо порівнювати з іншими видами мистецтва, такими як скульптура чи живопис. Більшість вірять, що кіно стане довготривалою формою мистецтва, оскільки кінокартини апелюють до різних людських почуттів.

За виключенням соціальних норм і культурних відмінностей, все ще існує багато спільного між театральними п'єсами усіх часів і сьогоднішніми фільмами. Мелодрама про дівчину, яка кохає хлопця, але не може бути з ним з якихось причин, бойовик про героя, що протистоїть сильнішим ворогам, комедії про щоденне життя тощо. Це сюжети з традиційною канвою, що існували у книгах, п'єсах та інших видах мистецтва.

Причина існування кіно полягає в тому, що люди досі прагнуть пригод, захоплення, гумору, ризику та емоційних змін. Цивілізація розвивається і змінюється, принаймні у поверхневих особливостях, і тому прагнення постійного оновлення художніх засобів відповідає цим бажанням. Кіно забезпечує їм доступний і потужний шлях.

Кіноіндустрія

Виробництво і показ кінофільмів стали приносити прибуток майже відразу, як були винайдені. Брати Люм'єр бачили, яким успішним став їхній винахід у Франції, тому стали подорожувати іншими країнами, показуючи фільми як для еліти, так і для мас. У кожній країні вони, як правило, додавали нові місцеві сцени до свого каталогу і дуже швидко знаходили місцевих антрепренерів у різних країнах Європи, що купували їхнє обладнання і фільми, займалися експортом та імпортом. «Пристрасть Обераммеґро» (1898) був найпершим комерційним фільмом в історії. За ним вийшло багато інших картин, і кінофільми стали окремою індустрією, що охопила увесь світ. Театри та компанії формувались спеціально з метою виробляти і розповсюджувати фільми, поступово сформувався культ кіноакторів, що ставали знаменитостями, незалежними від компаній. Вже у 1917-му році Чарлі Чаплін уклав контракт, за яким його річний прибуток становив мільйон доларів.

Нині переважна частина кіноіндустрії сформована навколо Голівуду у США. Інші регіональні центри існують у багатьох країнах світу, а індійська кіноіндустрія (переважно сформована навколо «Болівуду») щороку виробляє найбільшу кількість фільмів у світі. Також щороку виробляється більше десяти тисяч порнофільмів, щодо відношення яких до кіно тривають дискусії. Кошти, що вкладаються у виготовлення фільмів, змушують кіновиробництво зосереджуватись навколо кіностудій, проте процес розвитку кінообладнання робить його доступним і дозволяє розвиватись незалежним кіновиробникам.

Комерційна вигода — ключова рушійна сила індустрії через коштовність кіновиробництва. Досі більшість кіновиробників намагаються створювати проекти, що зацікавлять якнайширшу аудиторію. Нагорода Американської кіноакадемії (також відома як «Оскар»), найзначніша кінонагорода у США. Вона забезпечує визнання фільмам, начебто відповідно до їхньої художньої цінності. Також фільми почали використовуватись у освіті, замість (або додатково) лекцій та підручників.

РОЗДІЛ ІІ. Культурно-дозвіллєві послуги у кінотеатрах