Типологічна модель е. Кречмера Типи будови тіла

У часи Е. Кречмера ще не було точного навчання про конституції, заснованого на будові тіла, були відсутні систематичні дослідження, розроблені в деталях. Описані ним нижче типи не є «ідеальними типами», які виникли відповідно до певної керівної ідеї. Вони отримані емпірично, у такий спосіб: де можна встановити достатня кількість морфологічних подібностей у достатньої кількості осіб, там Кречмер приступає до визначення цифрових даних. При вирахуванні середніх величин ясно виступають загальні ознаки, тим часом, як різні риси в кожному окремому випадку, затушовуються в середній величині. Подібним же чином він надходить при інших, тільки ознаках, що вловлюють оптично. Кречмер діє, як би копіюючи портрети 100 осіб одного типу на одній і тім же папері, при цьому співпадаючі риси інтенсивно підсилюються, не відповідні один одному затушовуються. Він описує як типові, лише риси, що підсилюються в середній величині. На матеріалі Кречмера навряд чи можливо виявити такий тип у масовій кількості, без кропіткої попередньої вправи ока: скоріше ми в кожному окремому випадку знаходимо тип завуальованим гетерогенними «індивідуальними» рисами й місцями затушованим.

При описі типів Кречмер керується не найбільш частими, але найбільш яскравими випадками, які ясніше всього зображують те загальне й емпірично констатуємо, що ми звичайно бачимо в згладженій формі.

Під конституцією ми розуміємо суму всіх індивідуальних властивостей, які спочивають на спадковості, тобто закладені генотипічні.

Користуючись описаним методом, він установив три постійно повторюваних головних типи будови тіла, які назвав астенічним, атлетичним і пікничним. Ці типи зустрічаються в чоловіків і жінок, але при більше слабкої морфологічного диференційованого жіночого тіла яскраві картини в жінок бувають набагато рідше. Спосіб же розподілу цих типів у шизофренічній і циркулярній групах досить різний і дуже цікавий.

Потрібно сказати, що Кречмер проводив свої дослідження на душевнохворих людях і не завжди його методику можна застосовувати до здорового. Однак у здоровому житті ми всюди зауважуємо ці ж три типи; самі по собі вони не містять нічого хворобливого, але свідчать про певних нормально-біологічних схильностей, з яких лише незначна частина досягла патологічного завершення, як у психіатричній області, так й у певних внутрішніх захворюваннях. Поряд із цими більшими головними типами існують, звичайно, різні невеликі групи, тому що люди зі строго певним типом конституції дуже рідкі.

Ми ще раз підкреслюємо, що морфологію будови тіла треба спочатку вивчати на чоловіках, а потім уже на жінках. Будова жіночого тіла (у рисах особи, розвитку м'язів і жиру) у загальному менш рельєфно, тому жінки часто демонструють атипічні й менш різкі прояви.

Астенічний тип

Чоловічий астенічний тип характеризується головним чином слабким ростом по товщині при середньому не зменшеному росту в довжину. Це недостатній розвиток товщини проходить через частини тіла - особу, шию, тулуб, кості, судинну систему - і через всі форми тканин, шкіру, жирову тканину, м'язи, кості, судинну систему. Внаслідок цього, середня вага, а також розміри в обсязі й ширині знижені в порівнянні із середніми розмірами, характерними для чоловіків.

Отже, у важких випадках створюється загальна картина: худа, тонка людина, що здається вище, ніж він насправді, недокрівний, з вузькими плечима, із сухими тонком'язовими руками, з тонкокістними кистями, з довгою, вузькою, плоскою грудною кліткою, на якій можна перерахувати ребра, з гострим реберним кутом, з тонкого, позбавленого жиру животом, з такими ж руками й ногами. У чоловіків спостерігається явне відставання ваги тіла від його довжини й обсягу груди від обсягу стегон.

Представники цього типу, схильні до шизофренії, мають більше широкі плечі при плоскої, як дошка, грудній клітці й дуже ніжних плечових костях. Замість тонкого живота в окремих випадках в'ялий, відвиснутий живіт або відкладення жиру євнухоїдного або жіночого розподілу, що не можна змішувати з пікнічним жирним животом. Нерідко утворяться варіанти й комбінації астенічного й атлетичного типів, коли поряд з астенічними ознаками виступають й атлетичні (наприклад, довга, вузька грудна клітка з міцними кінцівками, невідповідність між особою й будовою тіла й т.д.) або середній тип жилавої-стрункої фігури, для якого характерна граціозна худорлявість або міцні м'язи.

Якщо розглянемо тип протягом розвитку його життя, то помітимо, що у всіх вікових періодах він залишається досить постійним. У дитячому віці ці люди бувають слабкими й ніжними; у період дозрівання вони швидко ростуть і витягаються, у зрілості й старості вони не виявляють ні найменшої схильності до правильного нагромадження жиру й розвитку м'язів.

У частини астеніків впадає в око як важлива біологічна ознака їхнє передчасне старіння. Були відзначені чоловіки у віці між 35 й 40 роками, які були старими зі зморшкуватої, зовсім сухою, в'ялою й побляклою шкірою й з перевитими скроневими артеріями.

Астенічні жінки по своїй статурі нагадують астенічних чоловіків, за винятком одного: вони не тільки сухорляві, але часто й малорослі. Нормальний і навіть посилений ріст у довжину, у них зустрічається, але не так часто. Невідповідність між ростом і вагою тіла в астенічних чоловіків виражено більш різко, ніж у жінок.