
- •Тема 1. Теоретичні засади загальної психодіагностики
- •1. Предмет і завдання психодіагностики
- •Тема 2. Основні методи психодіагностики
- •Надійність тестів, її обчислення
- •Валідність тестів, особливості її визначення і перевірки
- •Змістова валідність
- •Критеріальна валідність
- •Конструктна валідність
- •Послідовність перевірки валідності
- •Стандартизація і норми тестових показників
- •Опитувальні методи у психодіагностиці Опросники в психодиагностике
- •Інтерв'ювання як різновид усного опитувального діагностичного методу
- •Послідовність проведення інтерв'ю
- •Телефонне опитування
- •Анкетування як різновид письмового опитувального діагностичного методу
- •Композиція анкети
- •Види анкетування
- •5.2. Проблема достоверности личностных опросников. Факторы, детерминирующие ответы на вопросы
- •5.2.1. Фальсификация и установки на ответы
- •5.2.2. Понимание вопросов и изменчивость ответов
- •5.2.3. Психометрический парадокс
- •5.2.4. Обобщенный анализ факторов, детерминирующих ответ
- •Проективні методики
- •Спостереження як метод психологічного дослідження
- •Сутність і види спостереження
- •Послідовність здійснення наукового спостереження
- •Експертне оцінювання у психологічному дослідженні
- •Сутність експертного оцінювання
- •Послідовність експертного оцінювання
- •Контент-аналіз як експертно-діагностична процедура психологічного дослідження
- •Контент-аналіз у психодіагностиці
- •Послідовність контент-аналізу
- •Історія виникнення методу.
- •Соціометрія як метод дослідження міжособистісних відносин.
- •Соціометрична процедура.
- •Обробка результатів соціометрії.
- •Тема 3. Особливості психодіагностичного процесу
- •§ 5. Критерии эффективности практической работы псикодиагноста
- •Тема 4. Зміст психодіагностичної функції психолога
- •Тема 5. Проблеми комп’ютеризації психологічних досліджень Комп'ютеризовані і комп'ютерні психодіагностичні тести
- •Тема 6. Використання візуальної психодіагностики у практиці ділової взаємодії
- •Тема 7. Психологічні відмінності людей та їх зовн. Прояви
- •Типологічна модель е. Кречмера Типи будови тіла
- •Астенічний тип
- •Атлетичний тип
- •Пікничний тип
- •2.1. Морфология различных типов темперамента.
- •2.2. Темперамент и профессия
- •2.3. Сложные типы темперамента
- •2.4. Совместимость различных типов темперамента
- •Тема 8. Графологія і пізнання особистості
Історія виникнення методу.
Термін «соціометрія», що означає вимір взаємин у групі, запропонував відомий американський психіатр і соціальний психолог Якоб Леві Морено (1890-1974) в 1934 р. Я.Л. Морено вивчав процеси всередині малих груп, які відображають неформальну мікроструктуру суспільства. Відповідно до його теорії психологічне благополуччя людини визначається її місцем у структурі міжособистісних відносин. Відносини визначаються емоційною обстановкою, взаємними симпатіями і антипатіями між членами групи. Для з'ясування цих зв'язків і був розроблений метод соціометрії. Розуміння соціометрії Я.Л.Морено справила величезний вплив на виникнення і розвиток соціальної теорії, практичних соціальних теорій. Я.Л.Морено зараховується до представників неофрейдизму. Він звертається до дослідження психологічних взаємин між людьми в малих групах. Основи соціометричної теорії були закладені в 1908-1925 роках. Систематичним викладом соціометрії стала книга «Хто виживе?», Завдяки якій він утвердився як один із видатних представників західної психології та соціології. Також Я.Л.Морено була написана книга «Основи соціометрії», перша частина якої називалася «Соціометрична система». Соціометрична система розглядається автором не як всеосяжна, а як частину більшої системи. «Вищий принцип, пише Морено, є соціономії з її трьома галузями: соціодинаміки, социометрії і соціатрії», тісно переплетеними між собою. Социономія є наукою про соціальні законах. Соціодинаміка є наука про соціальних групах, соціометрія ж є наукою про зміну міжлюдських стосунків. Згідно з визначенням Морено, соціометрія це «соціологія мікродінаміческіх процесів» Завдяки її розвитку стало необхідним поділ соціальних наук на макроскопічні і мікроскопічні. Система соціометрії містить три елементи: соціус (товариш, друг), вимірювання (міра) і драму (дія, акт). Звідси три напрями в дослідженні: дослідження груп, дослідження вимірювання і дослідження дії. У розвитку соціометричного підходу спостерігається три основних етапи: виникнення і затвердження (до 1934 р.), Кульмінація або «напряму старої соціометрії» (переважно період 1936-1956 рр..) І «нова соціометрія» (1956-1966 рр. і пізніше.). Однак даний підхід неодноразово піддавався критиці з боку інших дослідників (Десев Л., Ядов В.А.). Але, поряд з цим, соціометрія набула широкого поширення серед психологів як вітчизняних, так і зарубіжних. У вітчизняній психології впровадження соціометрії пов'язано з такими іменами як Е.С.Кузьмін, Я.Л.Коломінскій, В.А.Ядов і т.д. Дослідники розглядали социометрию як метод вивчення відносин у виробничих групах і в педагогічних системах. Наприклад, Е.С.Кузьмін за допомогою соціометрії вивчав відносини в робочих групах, ефективність спільної діяльності членів групи. Інші вчені використовували социометрию для отримання інформації про взаємини в малих групах, для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин. Такі вчені, як О.В.Кірічук, М.В.Гамезо і І.А.Домашенко, Л.М.Фрідман, використовували социометрию для вивчення взаємин всередині шкільних класів. Отримані результати вони застосовували у практичній виховній роботі. Я.Л.Морено зробив величезний вплив на розвиток соціології, ідеї та методи отримали широке поширення і використовуються в багатьох країнах світу. Соціометрія справила вплив на інші галузі соціології: психіатрію, антропологію та ін Я.Л.Морено це вплив називав «соціометричним рухом».