8. Командна та ринкова економіка.

1.Командна економіка — економічна система, яка функціонує на основі переважно адміністративних рішень, команд, наказів, постанов вищестоящих органів управління. Характеризувалася тотальним одержавленням, директивним всеохоплюючим плануванням, централізованим розподілом матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, жорстким контролем за цінами та доходами, орієнтацією на моральні стимули, загальнодержавні інтереси. Позитивними рисами командної економіки є можливість мобілізації ресурсів на певних напрямах економічної діяльності, відсутність явного безробіття та відкритої інфляції, досить висока соціальна захищеність населення. Ринок при К. е. є формальним. Ціни втрачають роль регулятора виробництва. Це зумовлює відрив виробництва від потреб споживачів, суспільний дефіцит, структурні деформації, поширення тіньової економіки. Виробництво носить затратний характер, об'єктивно може орієнтуватись лише на кількісні, проміжні, поточні показники. Тривале існування такої економіки можливе лише на дешевих природних та трудових ресурсах і призводить до їх виснаження. Така економіка є негнучкою, інертною, замкнутою.

Ринкова економіка – це економічна система, виробництво в якій ґрунтується на вільнім підприємництві. Ринкова економіка саморегулювальна. Контроль із боку держави досить обмежений. Він здійснюється законодавчою й судовою владою.

Ринок є сукупністю виробничої, фінансової, економічної, комерційної, інформаційної й інших видів діяльностей.

По стану ринку можна оцінити рівень життя людей у різних країнах. Сутність ринкової економіки пояснюють її основні функції.

Інформаційна функція дозволяє стежити за мінливою політикою на ринку, новими тенденціями. Можливі зміни цін на товари, а також інші показники інформують виробників про необхідність зміни кількості, якість, асортиментів товарів і послуг.

У ринку є посередницька функція. При наявності розвитому конкуренції  покупець може вибрати більш вигідного продавця. Посередник теж може знайти підходящого йому покупця. Ціноутворююча  функція відповідає за встановлення гнучкого зв’язку між ціною й вартістю.

Однакові по функціях товари й послуги, що поставляються на ринок виробниками містять у собі різні витрати матеріального й трудового типу. Тому на ціноутворення впливає суспільна думка, тобто попит.

Ринок виконує регулюючу й санітарну функції. Він заохочує конкурентоспроможних виробників, нещадний до слабких. Ріст ціни тягне розширення виробництва, зниження ціни зменшує обсяг. Крім попиту та пропозиції ціни регулюються державою, яка не допускає яких або економічних змов.

9. Зародження економічної думки та політичної економіки

Економічна наука як система поглядів, знань, законів, що відображають господарське життя людського суспільства склалася у XVIII-ХІХ ст.    У найдавніших письмових джерелах Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю розглядаються в основному питання економічної політики і управління державою.    У творах мислителів Стародавньої Греції зустрічаються вже ідеї, що стосуються власне економічної теорії (об'єктивні закономірності господарського життя).    Економічна думка середньовіччя переважно ґрунтувалася на господарських ідеях Біблії, Корану та інших релігійних джерелах. Пануюче натуральне господарство не вимагало глибоких теоретичних узагальнень.    Пожвавлення господарського життя і зародження нового способу господарювання розпочалося насамперед у торгівлі. Теоретичні узагальнення економічних проблем відповідно теж стосувалися у першу чергу проблем торгівлі. Цей напрямок економічної думки згодом (у XVIII ст.) одержав назву меркантилізм (від іт. "mercante" - купець, торговець). Розрізняють ранній (кінець XV- XVI ст.) і пізній (кінець XVI- XVII ст.) меркантилізм. Ранній меркантилізм називають ще монетарним, його представники виступали за заборону вивезення золотих грошей з країни, за сувору державну митну політику, а пізній меркантилізм - так званим торговим або балансовим. Спільні риси раннього і пізнього меркантилізму: а) основна сфера дослідження - торгівля, обіг; б) основною формою існування багатства вважається золото і срібло; в) конкуренція вважається шкідливою; г) необхідне втручання держави в економічне життя, зокрема проведення політики протекціонізму: захисту вітчизняного ринку і вітчизняних купців; д) приділяється певна увага ремісництву. З меркантилізмом пов'язане виникнення назви науки "політична економія". У 1615 р. Антуан де Монкретьєн видав "Трактат політичної економії", в якому пропонує королю Франції проводити економічну політику заохочення торгівлі, доводить, що остання є головною ціллю виробництва, тому що недостатньо виробити продукт, а його потрібно ще продати.    Згодом основна увага дослідження у сферу виробництва. Вперше об'єктом вивчення сферу виробництва зробили французькі економісти, які назвали себе фізіократами . Фізіократи запровадили поняття чистого продукту (ціна виробленого продукту за відрахуванням витрат виробництва). Вони вважали, що саме чистий продукт визначає приріст народного багатства (що в цілому правильно). Але, на думку фізіократів, чистий продукт створюється тільки землею, тобто в сільському господарстві. Продуктивною, відповідно, визнається лише сільськогосподарська праця, а землероби - продуктивним класом.    Основні ідеї, що об'єднували школу фізіократів: а) держава не повинна втручатися в економіку; б) продуктивною є тільки сільськогосподарська праця; в) необхідність введення єдиного земельного податку. Особливий вплив на розвиток світової економічної думки мала англійська класична політична економія. Найвидатнішим представником цього напрямку був Адам Сміт (1723-1790). Основні напрямки дослідження у Сміта:   1. Поділ праці : а) універсальність (від операцій до професій і далі до класів та поділу країни на міста і села); б) ступені поділу праці, відкриває таке явище як технічний прогрес (саме поділ праці дає простір створенню машин). 2. Поняття цінності : а) корисність речі ("цінність" для споживання); б) мінова цінність (цінність у обміні"). А.Сміт звертає увагу на процес обміну як економію праці (віддаючи продукти своєї праці, кожен ремісник натомість одержує те, що він робити не вміє і на виробництво чого йому довелося би затратити значно більше праці, ніж спеціалісту. Тобто в обміні кожен одержує більше, ніж віддає).   Певний вплив на світовий розвиток економічної думки мали дослідження Карла Маркса (1818-1883). Особливу увагу дослідник звернув на проблеми створення прибутку, або додаткової вартості. К.Маркс довів до рівня наукової теорії ідею класиків політичної економії про двоїстий характер праці, розвинув трудову теорію вартості, обґрунтував прогресивну роль акціонерної власності, розкрив суть абсолютної ренти і т.п.   Марксистська теорія переоцінила роль великого виробництва в економіці суспільства. Маркс мало уваги приділив закону попиту і пропозиції і т.д. Ця теорія зазнала критики з різних позицій, але мала неабиякий вплив, зокрема, на вдосконалення процесу капіталістичного виробництва.