17.Гроші та їх функції. Закон грошового обігу.

Гроші - це товар особливого роду, який виконає роль всезагального еквівалента, тобто що має здатність виражати вартість усіх інших товарів.

2). Основні функції грошей. Економічна роль грошей проявляється в їх функціях. Класична економічна теорія виділяла п'ять функцій: міра вартості; засіб обігу; засіб платежу; засоби нагромадження або утворення скарбів; світові гроші. а). Міра вартості (цінності). Ця функція полягає у тому, що гроші слугують матеріалом для спів вимірювання (вираження) вартості всіх інших товарів. Виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави, а масштаб цін – технічна функція, що залежить від волі держави, встановлюється законодавчим шляхом. б). Як посередник у процесі обігу товарів гроші виконують функцію засобу обігу, служать інструментом їх реалізації. Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, тобто наявні золоті монети та ін. або їхні паперові та кредитні замінники. в). Функція засобу платежу зумовлює виникнення кредитних грошей (кредит у перекладі з латинської означає довіра).  г). Функція нагромадження. Спочатку ця функція здійснювалась у формі дорогоцінних металів, потім виникла естетична форма скарбів (предмети розкоші, твори мистецтва тощо), а згодом вони нагромаджувались у вигляді резерву платіжних засобів для здійснення розширеного відтворення і отримання прибутків (за умов капіталістичного способу виробництва). д). Світові гроші є всезагальною мірою вартості, всезагальним платіжним засобом, а також інтернаціональною формою суспільного (національного) багатства, оскільки виникають з розвитком міжнародного поділу праці та міжнародного ринку. а). Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, що виконують функції засобу обігу та засобу платежу. б). В розвитку людського суспільства виділяють три основних системи грошового обігу: біметалізм (використання як гроші двох металів - золота і срібла (XVI - XIX ст.); монометалізм (використання як гроші тільки золота, а паперові й кредитні гроші вільно на нього обмінювалися (до 30-х років ХХ ст..); кредитно-грошовий обіг (використання тільки замінників золота – паперових грошей (з 30-х років ХХ ст.). в). Виходячи із специфічної природи грошей (золотих, паперових, кредитних) і тих функцій, що вони виконують, діють суворо визначені закони грошового обігу. Закон грошового обігу – це загальні та специфічніф закони, що діють у декількох економічних формаціях і, передусім за умов капіталістичного способу виробництва, та виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації та вартістю грошей. ^ Закон обігу паперових грошей. Сутність цього специфічного закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу має дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообігу. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав таку саму купівельну ціну, як і золотий. ^ NB: Закон обігу паперових грошей діяв за умов, коли в основі грошової вартості лежало золото. Класичний закон грошового обігу. В умовах обігу золота, а також паперових та кредитних грошей при їх вільному обміні на золото кількість грошей, необхідна для обігу, визначається такою формулою (класичний підхід): де Кг - кількість грошей, необхідна для обігу; СЦ - сума цін товару, які підлягають реалізації; К - сума цін товару, проданих у кредит; П - платежі, що настали; ВП – взаємопогашувані безготівкові платежі; О - число обертів однойменних грошових одиниць. Неокласичний закон грошового обігу. Більшість економістів Заходу користуються рівнянням обміну І. Фішера: M ´ V = P ´ Q, де М - грошова маса; V - швидкість обігу грошей; Р - рівень товарних цін; Q - кількість товарів, що перебувають в обігу. NB: Порушення даного рівняння приводить до інфляції.