Кількість постів і ліній зони що

Необхідно визначити кількість ліній (Х_мл) і кількість постів (Х_пп), що знаходяться на лінії:

Х_мл = ( 66 )

де Т_з – тривалість найменшої зміни зони ЩО, год

W – продуктивність мийної установки, авт.–год

Продуктивність мийних установок вітчизняного виробництва, авт.–год:

• для вантажних автомобілів 15–20

• для легкових 30–40

• автобусів 30–50

Х_пп = ( 67 )

Ритм виробництва прибиральних робіт лінії визначаємо за формулою:

R_пл = , хв. ( 68 )

Такт постів прибиральних робіт визначаємо за формулою:

τ_пр = + t_п, хв. ( 69 )

де Т_пр – трудомісткість прибиральних робіт одного ЩО, люд.–год (табл.. 14);

t_п =1,5 хв – час на встановлення і з’їздів автомобіля з поста.

При відсутності умов для створення потокових ліній на АТП створюються спеціалізовані або універсальні пости для виконання робіт з ТО і ПР рухомого складу.

Розрахунок кількості виконується за формулою:

Х_п = ( 70 )

де Т^р_і – річний обсяг робіт з даного технічного впливу, люд.–год.

К_н – коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (табл. 21);

Д_р – кількість робочих днів на рік ( 253, 305, 357), дн;

С – кількість змін роботи на добу;

Т_з =7?8 – тривалість зміни, год;

Р_с – кількість робітників одночасно працюючих на посту (табл. 20), чол;

К_в=0,8?0,9 – коефіцієнт використання робочого часу поста.

2.8 Вибір обладнання

До технологічного устаткування відносять стаціонарні, пересувні і переносні стенди, верстати, всілякі прилади і пристосування, виробничий інвентар (верстаки, стелажі, шафи, столи), необхідні для виконання робіт по ТО, ПР і діагностуванню рухомого складу.

Якщо устаткування використовується або завантажено повністю протягом робочих змін, то його кількість визначається розрахунком по трудомісткості робіт в людино–годинах по групі або кожному виду робіт певної групи устаткування: верстатне, демонтажно–монтажне, підйомно–оглядове або спеціальне.

В більшості випадків устаткування, необхідне для технологічного процесу проведення робіт на постах зон ТО, ПР, діагностування, а також для ділянок і цехів АТП, приймається відповідно до технологічної необхідності робіт, які виконуються за його допомогою, оскільки воно використовується періодично і не має повного завантаження за робочу зміну.

Номенклатура і кількість устаткування виробничих ділянок повинні прийматися по Табелю технологічного устаткування і спеціалізованого інструменту для АТП і баз централізованого ТО автомобілів з урахуванням видів ТО і ПР, що виконуються на даному підприємстві, а також кількості працюючих в максимально завантажену зміну.

При виборі устаткування для об'єкту, який проектується, можна користуватися аналогічними табелями, що діють в других державах, а також номенклатурними каталогами спеціалізованого технологічного устаткування з урахуванням змін і доповнень до номенклатурного каталогу. Допоміжними джерелами інформації при курсовому та дипломному проектуванні є:

1) каталоги обладнання заводів виробників;

2) типові проекти робочих місць;

3) Афанасьєв Л.Л. и др.. Гаражи и станции технического обслуживания автомобилей;

4) Типові методики розробки проектів окремих підрозділів.

Прийняте технологічне устаткування для об'єкту, який проектується, слід звести в таблицю за зразком дод. 4.

Спочатку записується устаткування, загальне для всієї зони, ділянки (кран-балки, конвеєри), потім основне технологічне устаткування (підйомники, діагностичні стенди, мийні установки, тобто стаціонарне устаткування), далі пересувне устаткування, переносні прилади, виробничий інвентар і ін.

Вибираючи технологічне устаткування для великих АТП з однотипним рухомим складом, слід віддавати перевагу високопродуктивному спеціалізованому устаткуванню, включаючи, де це можливо, засоби автоматизації окремих операцій і процесів, а для невеликих підприємств із змішаним складом парку автомобілів застосовувати універсальне устаткування.

При потоковому технічному обслуговуванні відповідні зони ТО, а також ділянки і лінії діагностування, як правило, оснащуються прямоточними канавами вузького типу по всій довжині зони.

Пости зони ТО без потоку, зони ПР слід оснащувати переважно підйомниками різних типів і призначення, а зони ПР, крім того, – підлоговими постами, не оснащеними яким-небудь устаткуванням. По рекомендаціям НДІАТа при розподілі постів ПР слід враховувати, що універсальні пости і пости для ремонту двигунів допускається розміщувати на оглядових канавах, а пости для ремонту агрегатів трансмісії, гальм, рульового управління, мостів і підвісок – на підйомниках. Спеціалізовані пости по контролю і регулюванню гальм, кутів установки передніх коліс автомобілів та інші повинні бути оснащені відповідним діагностичним устаткуванням.