3.6.2. Класифікації видів пам’яті

1. За характером психічної активності: а) рухова, б) емоційна, в) образна, г) словесно-логічна. 2. За характером мети діяльності: 1) довільна, 2) мимовільна. 3. За тривалістю закріплення і збереження інформації: а) короткотривала, б) довготривала, в) оперативна.

3.6.3. Властивості пам’яті

До властивостей пам’яті належать: повнота, чіткість або точність, тривалість і готовність.

ПОВНОТА – це кількість збереженого матеріалу.

ЧІТКІСТЬ або ТОЧНІСТЬ пам’яті – це здатність пам’яті зберігати матеріал на протязі певного часу без суттєвих його спотворень.

ТРИВАЛІСТЬ – знаходиться у оберненому відношенні з готовністю і точністю пам’яті, хоча бувають випадки достатньої розвинутості усіх властивостей пам’яті.

ГОТОВНІСТЬ – найважливіша властивість пам’яті, пов’язана із здатністю відтворення того, що необхідно у відповідний момент. Хороша готовність пам’яті притаманна людям дотепним, винахідливим.

ТЕОРІЇ ПАМ’ЯТІ. У наш час у психологічній науці не існує єдиної теорії пам’яті, хоча рівень вивчення її є хронологічно старшим за інші психічні процеси і представлений чисельним рядом різних напрямків і теорій. Більшість теорій розглядають пам’ять безвідносно до діяльності індивіда, до характеристик його особистості, вибірковості її психічної активності взагалі і активності пам’яті зокрема. До таких теорій належить АСОЦІАТИВНА, що розглядає пам’ять як низку асоціацій, що утворюються за принципом СУМІЖНОСТІ, ПОДІБНОСТІ і КОНТРАСТУ. Але найважливішим є те, що в дійсності асоціації утворюються вибірково, а не лише через просторово-часову суміжність, подібність чи контрастність об’єктів, що сприймаються і запам’ятовуються, і питання про те, чим визначається цей процес, залишається без відповіді. Вірніше, це питання по суті є наріжним каменем у психології і стосується не тільки проблеми вибірковості пам’яті а й причинності психічної активності взагалі, співвідношення біологічних і соціальних факторів у ній.

3.7. Увага

3.7.1. Визначення уваги

УВАГА – це зосередження усієї психічної діяльності на певному об’єкті (предметі, процесі, тощо).

УВАГА – це спрямування і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності індивіда.

3.7.2. Функції уваги

До функцій уваги належать: 1) активізація потрібних і гальмування непотрібних у даний момент психологічних і фізіологічних процесів; 2) сприяння цілеспрямованому, організованому відбору інформації, що поступає; 3) забезпечення тривалої зосередженості активності на одному й тому ж об’єкті.

3.7.3. Види уваги

Розрізняють наступні види уваги: мимовільна, довільна і післядовільна; зовнішня і внутрішня.

Виникнення МИМОВІЛЬНОЇ уваги визначається фізичними, психофізичними і психічними факторами. Умовами виникнення мимовільної уваги є новизна, сила подразника: голосний звук, яскраве світло, різкий запах, тощо; значущість подразника для даної особи, її загальна особистісна спрямованість: театральну афішу швидше зауважить людина, зацікавлена театром.

ДОВІЛЬНА увага як вищий вид уваги пов’язана із свідомою регуляцією психічної діяльності, тобто коли людина ставить собі завдання і свідомо будує програму дій. На початку роботи, коли виникають певні перешкоди в її перебігу, необхідні вольові зусилля для організації довільної уваги.

ПІСЛЯДОВІЛЬНА увага виникає у випадку високої зацікавленості особистості змістом і процесом діяльності, коли не вимагається свідомих зусиль для підтримання уваги, вона втримується автоматично, сама собою, іноді стає необхідним вольове зусилля для переключення уваги на інший об’єкт. Наприклад, не знаходячи правильного розв’язання задачі, учень чи студент не може позбавитись від думок про неї навіть коли його зусилля стають марними.