3.4.6. Якості розуму

ДОПИТЛИВІСТЬ і ЦІКАВІСТЬ – пов’язана із прагненням взнати щось нове, допитливе ставлення до життя.

ГЛИБИНА РОЗУМУ – вміння поставити питання, викрити сутнісні зв’язки.

ГНУЧКІСТЬ і РУХЛИВІСТЬ розуму – це вміння користуватись набутим досвідом, широта погляду, вміння розглядати проблему з різних точок зору, дотепність.

ЛОГІЧНІСТЬ визначається співвідношенням аналізу і синтезу у операціях мислення, спрямованістю думки, послідовністю у судженнях і умовисновках.

ДОКАЗОВІСТЬ і КРИТИЧНІСТЬ розуму характеризується вмінням обґрунтовувати і доводити власну думку, критично ставитись до сприйнятої інформації і до себе.

ТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ. Чіткої відповіді на питання про психологію творчості до тепер не існує, однак творче вирішення завдань призводить до необхідності застосування нетрадиційного способу мислення, незвичайного бачення проблеми, виходу думки за межі звичного способу міркувань. Дж.Гілфорд пов’язував творче мислення із домінуванням у ньому чотирьох особливостей:

1. Оригінальність, не тривіальність, незвичність висловлюваних ідей, яскраво виражене прагнення до інтелектуальної новизни. Творча людина майже завжди і всюди прагне знайти своє власне, відмінне від інших рішення.

2. Семантична гнучкість: тобто здатність бачити об’єкт під новим кутом зору, виявляти нові можливості його використання, розширяти функціональне застосування на практиці.

3. Образна адаптивна гнучкість, тобто здатність змінити сприйняття об’єкта у такий спосіб, щоб бачити його нові, приховані від спостерігача сторони.

4. Семантична спонтанна гнучкість, тобто здатність продукувати різноманітні ідеї у невизначеній ситуації, зокрема, у такій, яка не містить орієнтирів для цих ідей.

У творчих людей не раз дивовижним способом поєднуються зрілість мислення, глибокі знання, різноманітні здібності, вміння і навички і своєрідні "дитячі" риси у поглядах на реальність, у поведінці і вчинках.

Видається доцільним навести ті фактори і риси особистості, що заважають людині проявляти творчість.

1. Схильність до конформізму, що проявляються у домінуванні над творчістю, прагнення бути подібними до інших людей, не відрізнятися від них у своїх судженнях і вчинках.

2. Страх опинитись "білою вороною" серед людей, виглядати безглуздо або смішно.

3. Страх виглядати надто екстравагантним, навіть агресивним у своєму ставленні до ідей інших людей і критиці їх думок .

4. Побоювання реакції інших людей у відповідь на критику їх думок, позицій тощо, виступає як перешкода на шляху до розвитку власного творчого мислення.

5. Завищена оцінка значущості власних ідей спричинює небажання ділитись ними з іншими, що позбавляє їх можливості розвитку, вдосконалення, а тим самим і розвитку творчості особистості.

6. Підвищена тривожність особистості, пов’язана із невпевненістю у собі, страх відкрито висловлювати свої ідеї.

7. Наявність двох конкуруючих між собою способів мислення – творчого і критичного. Переважання одного над іншим спричинює непродуктивність творчої діяльності. Власне рівновага між ними забезпечує здатність продукувати творчі ідеї і критично їх оцінювати. На практиці ж у людей як правило буває розвинутим один із способів мислення - або критичний або творчий.