3.4.3. Операції мислення

Мислення на відміну від інших психічних процесів здійснюється з певною логікою. У структурі мислення вирізняють наступні логічні ОПЕРАЦІЇ: ПОРІВНЯННЯ, АНАЛІЗ, СИНТЕЗ, АБСТРАГУВАННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ, КОНКРЕТИЗАЦІЯ.

ПОРІВНЯННЯ викриває тотожність або відмінність речей. Результатом порівняння може стати КЛАСИФІКАЦІЯ. Вона є первинною формою теоретичного і практичного пізнання.

Більш глибоке проникнення у сутність речей вимагає розкриття їх внутрішніх зв’язків, закономірностей і сутнісних властивостей. Воно виконується за допомогою АНАЛІЗУ і СИНТЕЗУ.

АНАЛІЗ – це розчленування предмету, подумки або практично. на складові його елементи із наступним їх порівнянням.

СИНТЕЗ – це побудова цілого із аналітично заданих частин.

За визначенням С.Л.Рубінштейна, "Аналіз і синтез – спільні знаменники усього пізнавального процесу". Теоретичний, практичний, образний і абстрактний інтелект у своєму формуванні пов’язаний із вдосконаленням операцій мислення, в першу чергу, - аналізу, синтезу і узагальнення.

АБСТРАГУВАННЯ – це виокремлення будь-якої сторони або аспекту явища, що в реальності як самостійні не існують. Абстрагування, як правило, виконується шляхом попереднього аналізу і синтезу. Результатом усіх операцій не раз виступає формування ПОНЯТЬ.

УЗАГАЛЬНЕННЯ - це поєднання суттєвого (абстрагування) і пов’язування його з класом предметів і явищ. ПОНЯТТЯ стає однією із форм узагальнення в думці.

КОНКРЕТИЗАЦІЯ виступає як операція, обернена узагальненню. Вона проявляється, наприклад, у тому, що із загального визначення - поняття - виводиться судження про приналежність одиничних речей до певного класу.

3.4.4. Процеси мислення

Крім розглянутих видів і операцій мислення існують ще процеси мислення. До них належать СУДЖЕННЯ, УМОВИСНОВОК, визначення ПОНЯТЬ, ІНДУКЦІЯ,ДЕДУКЦІЯ.

СУДЖЕННЯ – це висловлювання , що містить певну думку.

УМОВИСНОВОК являє собою серію логічно пов’язаних висловлювань, з яких виводиться нове знання. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ розглядається як система суджень про деякий клас предметів (явищ), що виокремлює найбільш загальні їх ознаки.

ІНДУКЦІЯ і ДЕДУКЦІЯ - це способи напрацювання умовисновків, що відображають спрямованість думки від частки до загального і навпаки. ІНДУКЦІЯ - це формування судження часткового характеру, що виникло із загального судження, а ДЕДУКЦІЯ – це формування судження загального характеру, що виникло із часткових суджень.

3.4.5. Мислення і емоції

У процес мислення нерідко втручаються, спотворюючи його, емоції. З цього приводу С.Л.Рубінштейн писав: "Підкоряючись деспотичному пануванню сліпого почуття, думка починає часом регулюватися прагненням відповідати суб’єктивним почуттям, а не об’єктивній реальності... дотримується "принципу задоволення" всупереч "принципу реальності". Емоції здатні не тільки спотворювати, але й стимулювати мислення. Відомо, що почуття надає думці більшу пристрасність, напруженість, гостроту. цілеспрямованість і наполегливість. Без високого почуття продуктивна думка у тій же мірі неможлива, як без логіки, знань, вмінь, навичок. Питання тільки у тому, наскільки почуття сильне, і, чи воно не переходить за межі оптимуму, що забезпечує розумність мислення.