3.4.3.Теорії мислення.

Асоціативна теорія мислення.Стор.305 Філатов

Мислення зводиться до простого поєднання образів.

Асоціації:

- за суміжністю,

- за подібністю,

- за контрастом.

Вюрцбурзська школа.

Мислення – це особливий вид психічних процесів, відокремлювали від інших психічних процесів чуттєвої основи і мови.

Логічна теорія Рубінштейна, Леонтьєва, Давидова.

Інформаційно-кібернетична теорія.

3.4.3. Види мислення

Виокремлюють наступні види мислення.

НАОЧНО-ДІЙОВЕ мислення характерне тим, що сам процес мислення являє собою практичну перетворюючу діяльність, що здійснюється людиною з реальними предметами. Цей вид мислення широко поширений серед людей робітничих професій, зайнятих реальною виробничою працею, результатом якої є створення будь-якого конкретного матеріального продукту.

Слід зазначити, що перелічені види мислення виступають одночасно і як рівні його розвитку. Теоретичне мислення вважається більш досконалим, ніж практичне, а понятійне являє собою більш високий рівень розвитку, ніж образне. За такого роду міркуваннями лежить реальний зміст, тому що понятійне теоретичне мислення у філо- і онтогенезі дійсно з’являються пізніше, ніж практичне і образне. Але кожен із чотирьох названих видів мислення сам по собі може розвиватись незалежно від інших і досягати такої висоти, що перевищить філогенетично більш пізню, але онтогенетично менш розвинуту форму. Наприклад, у висококваліфікованого робітника наочно-дійове мислення може бути більш розвинутим, ніж понятійне у міркуючого на теоретичні теми студента. Наочно-образне мислення художника може бути більш досконалим, ніж словесно-логічне у посереднього вченого. І теоретичне і практичне мислення пов’язані із практикою, але у практичного мислення цей зв’язок має більш прямий безпосередній характер, висновки практичного розуму безпосередньо перевіряються практикою "тут і зараз". Теоретичний розум виступає як опосередкований: він перевіряється практикою лише у кінцевих результатах його роботи.

НАОЧНО-ОБРАЗНЕ мислення пов’язане із безпосереднім сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності і без неї здійснюватись не може. Мислячи наочно-образно, людина прив’язана до дійсності, найнеобхідніші для мислення образи представлені у його короткочасній і оперативній пам’яті (на відміну від цього, образи для теоретичного мислення добуваються із довготривалої пам’яті). Така форма мислення притаманна дітям дошкільного і молодшого шкільного віку, а у дорослих - серед людей, що займаються практичною роботою, причому їм доводиться приймати рішення про предмети своєї діяльності тільки спостерігаючи за ними, безпосередньо їх не торкаючись.

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБРАЗНЕ мислення відрізняється від понятійного тим, що здійснюється не з допомогою понять, суджень, умовисновків, а ОБРАЗІВ, що безпосередньо добуваються із пам’яті, або творчо відтворюються уявою. Таким видом мислення найчастіше користуються люди творчої праці: літератори, митці, художники. Вони маніпулюють образами таким чином, що врешті-решт виникає рішення поставленої задачі.

Обидва розглянуті види мислення в реальності як правило співіснують, доповнюючи одне одного.

ТЕОРЕТИЧНЕ ПОНЯТІЙНЕ мислення характерне для наукових теоретичних досліджень, в яких людина, вирішуючи завдання звертається до понять, суджень, умовисновків, готових знань, отриманих іншими людьми, виконуючи дії подумки, не маючи безпосередньо справи із досвідом, отриманим за допомогою органів чуття.