Розділ IV. Наслідки постійної взаємодії «цифрового покоління» та нових медіа

1. Тотальне включення в глобальний віртуальний простір. Побутує вислів: «Якщо ти не виклав цього в соц. мережі — цього не було». Саме такий неперервний режим «он-лайн», постійне спілкування зі своїми ровесниками спиняє психологічний розвиток, адже таким чином люди не спілкуються із старшими за себе людьми і не можуть здобути досвід, не переймають специфіку своєї культури, засвоюючи віртуальну реальність як єдину можливу. Навіть зустрічаючись реально, молодь продовжує спілкуватися он-лайн.

2. Відсутність емпатії і розуміння своїх емоцій внаслідок переважного інтернет-спілкування. Співпереживання, обмін емоціями — це не те, що об`єднує молодь. Холодний розрахунок, прагматичність — двадцятирічні не будуть витрачати час і сили на будь-що. Всі кроки ретельно прораховані. Інші люди знецінюються настільки, наскільки можна ними скористатися.

3. Нарцисизм. Постійне самолюбування на віртуальних соц. сторінках, нескінченні фото «мене», альбоми, в яких мало сенсу, залежність від «лайків», прихильників, популярності. Люди, які виросли на телевізійних реаліті-шоу та з міфом про легкість у здобутті популярності, не бажають докладати зусиль, щоб чогось досягнути. Розуміння того, що праця і кар`єра пов`язані, немає. Власна «унікальність» настільки закриває очі молодій людині, що вона будь-що мріє стати великою, поки батьки будуть сплачувати рахунки і працювати.

4. Нахабство. Вони дійсно вірять у те, що саме вони здатні запустити будь-яку новаторську ідею й ощасливити нею усіх навколо. У самих ідеях нічого новаторського, зазвичай, немає. Але масове нахабство вважати себе настільки геніальними — вражає. Ось, приміром, популярні нині тренінги та різні психотехнології «Як стати успішним/багатим/щасливим» щоразу відкривають безліч «геніальних» людей – ведучих цих курсів, які часто не мають навіть освіти психолога, компілюючи давно відомими постулати.

5. Віртуал вимагає тільки позитиву. Всі фото повинні бути «хепі» та «смайл». З чого б то не було потрібно створювати «екшн»: видовищний і глянцевий. Кліше «завжди будь на позитиві» заганяє молодь у пастку перевантаження нервової системи, виснаження і відмежування від природних емоцій смутку, злості, тривоги чи відрази.

6. Зрілий вік відстрочується настільки, наскільки це можливо. Десять років тому він починався в 22-25, тоді як тепер цей час відтерміновується до 35-ти. Життя у фантазіях про світ на противагу реальному досвіду спонукає до мрійливості і специфічних страждань, а також породжує смислову порожнечу. Приміром: «Я не можу стати мамою, поки я не знайду себе», — каже 27-річна жінка, яка вже втретє змінює місце навчання і поки є просто «в пошуках».

Висновки

Молоді люди віком від 14 до 34 років – це молоде «цифрове покоління», яке не уявляє життя без інтернету. Їх називають по-різному: «цифрове покоління», мілленіали, «покоління ЯЯЯ» (від англ. МеМеМе), покоління Y. Тобто йдеться про молодих людей, які народилися з початком епохи цифрових технологій і чиє життя невідривно пов’язано з інтернетом. Нова генерація «диґітально підкованих» молодих людей незабаром візьме в свої руки ситуацію у світі.

Погляди людей різного віку на «цифрове покоління» кардинально розбігаються: одні їх засуджують та зневажають, інші – захоплюються ними.

Покоління Я породило Покоління ЯЯЯ, чиї технології егоїзму тільки зміцнилися. Якщо у 1950-х типова американська сім'я середнього класу вішала на стіни свого будинку весільне, шкільне і, можливо, армійське фото, то сьогодні вона оточена 85 фотографіями себе коханого і своїх утриманців-тваринок.

Мілленіали виросли в еру тиражування свого Я. Вони фіксують кожен свій крок (FitBit), місце розташування (Foursquare), і генетичні дані (23 and Me). При цьому, в порівнянні з попередніми поколіннями, вони проявляють набагато меншу громадянську активність і майже не беруть участі у політичному житті.

Крім нарцисизму, одним з ключових їх якостей є «неймовірна наглість». Якщо ти хочеш безпроблемно прочитати семінар для менеджерів середньої ланки, то подумай, як впоратися з молодими співробітниками, які пишуть імейли безпосередньо гендиректору, і пробують втекти з проекту, який неначе здається їм нудним.

Новий досвід важливіший для мілленіалів, ніж матеріальні речі. Вони спокійні, стримані і не надто пасіонарні. Вони поінформовані, але неактивні. Вони за бізнес. Вони люблять свої телефони, але ненавидять розмовляти по телефону.

Вони не тільки найбільше покоління, яке коли-небудь було відоме людству, але і, ймовірно, остання велика соціальна група, з приводу якої можна робити якесь узагальнення. Вже сьогодні всередині молоді зароджуються автономні мікропокоління.

Вони настільки впевнено тримаються перед камерами, що у сучасного немовляти в США більше портретів, ніж у французького короля XVII століття.

Так, є дані про те, що мілленіали ліниві, нарцисичні і зарвалися. Однак велич покоління визначається не даними; але тим, як це покоління справляється з викликами, які на нього звалюються.

«Цифрове покоління» функціонує та активно розвивається в площині нових медіа. Нині до нових медіа фахівці зараховують різноманітні засоби масової комунікації, поширювані головним чином через інтернет:

1) iнтернет-плеєр теле– і радіоканалів;

2) CatchUpTV – інтернет-сервіси, що дають змогу переглядати телепрограми в записі: Virgin Media, WorldTVpc, Li­ve­InternetTV;

3) відеосервіси: Hulu, YouTube;

4) соціальні мережі: MySpace, Facebook, Hyves, FriendFeed;

5) блоги;

6) мережі міні-блогів, наприклад: Twitter, Tumblr;

7) онлайн-медіаплеєри: Boxee;

8) портали громадянської журналістики: Digg;

9) інтернет-радіо-сервіси: Pandora;

10) фотосервіси: Flickr, Picasa;

11) компанії онлайн-прокату відео: Netflix.

Від традиційних нові медіа відрізняються ширшим застосуванням новітніх технологій. Наприклад, геоблокінг – блокування відвідування ресурсу користувачами з інших країн, використання громадянської журналістики, коли інформаційний контент виробляє будь-хто, знайомий з технологіями, збирання інформації про користувачів з особистих профілів (такі бази даних допомагають рекламодавцям з'ясувати, хто їхні клієнти) – і це породжує нові форми персоналізованої реклами.

Мілленіали взаємодіють з світом цілодобово, але, в основному, через екран. Зустрічаючись один з одним, вони продовжують писати повідомлення в телефоні/соцмережі. 70% з них перевіряють свій смартфон кожну годину, багато хто відчуває синдром фантомної вібрації в кишені.

Постійний пошук дози дофаміну («Хтось полайкал мій пост Вконтакте/Facebook!») знижує креативність. За даними тестів Торранса, креативність молоді зростала з середини 1960-х до середини 1980-х. Потім падала, і різко обвалилася в 1998-му. Починаючи з 2000-го року аналогічне падіння показників спостерігається відносно емпатії, яка необхідна, щоб цікавитися іншими людьми і точками зору. Це, ймовірно, пов'язано із зростанням нарцисизму і браком комунікацій «обличчям до обличчя».

У більшості своїй вони потребують постійного схвалення і публікують свої фото з примірочних в магазині. Вони страшно бояться що-небудь упустити і створюють для всього акронім. Вони одержимі знаменитостями, але не ідеалізують їх. Якщо ти не виклав цього у Вконтакте, Facebook чи Instagram – значить, цього не було.

Список використаної літератури