Розділ іі. Що таке нові медіа?

Термін New Media або «нові медіа», з'явився в нашому обігу відносно недавно, але його пояснення стало для експертів і знавців журналістики таким же магічним ритуалом, як і витлумачення поняття «Web 2.0». Незважаючи на те, що всі фахівці погоджуються, що під цю дефініцію потрапляють Інтернет, мобільний зв'язок, інтерактивна зовнішня реклама і т.д., саме визначення до цих пір залишається досить розмитим і нечітким. Традиційно під «новими медіа» прийнято розуміти інтерактивні електронні ЗМІ. Такий підхід є одночасно і правильним, і неповним. На початок давайте визначимося з тим, що таке взагалі медіа.

Якщо вірити розумним книжкам, «медіа – це сукупність технологічних засобів і прийомів, які служать справі передачі інформаційного повідомлення в тому чи іншому вигляді (друковане слово, музична композиція, радіопередача і т.д.) конкретному користувачеві».Від себе я мабуть ще додам, що термін «медіа» в цілому описує зв’язки і не обов'язково містить в собі відомості про адресата, напрямки каналів та середовище міжлюдських відносин. Розглянемо ці характеристики докладніше.

Міжособистісні відносини – це спілкування людей, яке здійснюється шляхом безпосереднього контакту, наприклад, за допомогою телефону, електронних і паперових листів тощо. Обидві сторони діалогу особисто надсилають один одному дані. Під час масових комунікацій відбувається передача одного повідомлення різним адресатам, тому під визначення масових комунікацій потрапляють усі без винятку ЗМІ, а також масові поштові та СМС-розсилки та інші види відносин, в ході яких багато користувачів отримують від відправника одну й ту ж інформацію.

У свою чергу, персоналізовані відносини є логічним продовженням масових комунікацій і різняться від них тим, що інформація тут змінюється (налаштовується) залежно від інтересів, бажань, статі, віку, географічного місцезнаходження та інших характеристик одержувача.

Напрямок комунікацій описує чи відбувається виключно передача інформації (односторонні відносини) або має місце двостороння взаємодія сторін (інтерактивні відносини). Прикладом односторонньої комунікації є газети, телебачення, виступи ораторів і т.д. Інтерактивні відносини найбільш яскраво виражені в комунікації людей поміж собою, а також у мобільному зв'язку та Інтернеті.

Середовище комунікацій визначається засобами, за допомогою яких відбувається постачання інформації: радіохвилі, зовнішня реклама, телефон, p2p і т.д. Саме «середовище» в значній мірі є найбільш точним перекладом англійського слова media. Але повернімося до суті справи.

Традиційний підхід, що надає інтерактивним електронним ЗМІ право називатися новими акцентує перш за все увагу на середовище та спрямування комунікацій, не торкаючись при цьому питання адресації. На мій погляд, саме можливість персоналізувати інформацію відрізняє нові ЗМІ від традиційних. Тому що телебачення, особливо цифрове – це також електронний спосіб комунікації, а телефонний дзвінок, за допомогою якого можна взяти участь в якій-небудь телепрограмі – приклад інтерактивності. Або та ж глобальна мережа Інтернет. Статичний портал навряд чи можна назвати «новим медіа», оскільки незважаючи на електронну мережу комунікацій і певну інтерактивність, процес блукання розділами сайту принципово не відрізняється від гортання сторінок паперового журналу. Системний адміністратор першого у Мінську інтернет-кафе мені розповідав, що відразу після відкриття серед звичайних клієнтів було немало студентів із Близького Сходу, які заходили на сайти своїх вітчизняних газет. Ці сайти являли собою набір величезних картинок (як правило, gif-формату), які точно дублювали газетні шпальти конкретного номеру видання.

Персоналізація стала змістом і ознакою «нових медіа». Google за замовчуванням мені відкриває сторінку мовою тієї країни, з якої я на неї зайшов. Livejournal показує мені стрічку саме моїх друзів, а не всіх користувачів. Оператор мобільного зв'язку намагається вгадати мої зацікавлення і потреби, присилаючи пропозиції взяти участь у своїх акціях чи закачати музику. Таке спілкування є персоналізованим, а точніше – квазіперсоналізованим. 

Таким чином:

• головною відмінністю нових ЗМІ від традиційних є інтерактивність. Тут усі зв’язки є двосторонніми;

• саме в нових медіа відносини стали не просто масовими (за принципом все-> всім), а персоналізованими;

Для того, аби повністю відповідати терміну «нові медіа», необхідно мати не просто можливість, але й використовувати в комунікаціях вищевказані властивості. «Електронність» же, як середовище комунікацій є скоріш наслідком аніж вимогою, оскільки інші «оболонки» не надають належних технічних можливостей.

Нині до нових медіа фахівці зараховують різноманітні засоби масової комунікації, поширювані головним чином через інтернет:

1) iнтернет-плеєр теле– і радіоканалів;

2) CatchUpTV – інтернет-сервіси, що дають змогу переглядати телепрограми в записі: Virgin Media, WorldTVpc, Li­ve­InternetTV;

3) відеосервіси: Hulu, YouTube;

4) соціальні мережі: MySpace, Facebook, Hyves, FriendFeed;

5) блоги;

6) мережі міні-блогів, наприклад: Twitter, Tumblr;

7) онлайн-медіаплеєри: Boxee;

8) портали громадянської журналістики: Digg;

9) інтернет-радіо-сервіси: Pandora;

10) фотосервіси: Flickr, Picasa;

11) компанії онлайн-прокату відео: Netflix.

Від традиційних нові медіа відрізняються ширшим застосуванням новітніх технологій. Наприклад, геоблокінг – блокування відвідування ресурсу користувачами з інших країн, використання громадянської журналістики, коли інформаційний контент виробляє будь-хто, знайомий з технологіями, збирання інформації про користувачів з особистих профілів (такі бази даних допомагають рекламодавцям з'ясувати, хто їхні клієнти) – і це породжує нові форми персоналізованої реклами.

До речі, рекламодавці охоче вкладають гроші в нові медіа: витрати на рекламу в соціальних мережах у США за останній час зросли з 2 до 3,5 млн доларів. Інша характерна риса нових медіа: передплата цілого ресурсу підміняється передплатою на контент, створений конкретним автором – наприклад, як «дружба» в мережі LiveJournal.