Тема уроку: Основи професійного самовизначення.

1. Основні функції професійної діяльності

Основну суть професійної діяльності розкриває поняття «професія».

У людини, яка здійснює професійну діяльність (суб’єкта праці), можна виділити такі риси: особистісні, психологічні, фізіологічні, анатомічні.

Професійна діяльність — це складна динамічна система, до складу якої входять численні елементи:

• конструкторська діяльність;

• організаторська діяльність;

• комунікативна діяльність.

Професійна діяльність безпосередньо залежить від індивідуапьності людини, її емоцій та емоційного стану, від психологічних особливостей її характеру.

Професійна діяльність характеризується певни­ми умовами роботи й відпочинку, об 'єктом і предме­том праці.

Функції професійної діяльності:

• створення матеріальних і духовних благ;

отримання засобів для життя;

• сприяння загальному й професійному розвиткові людини.

На рубежі XX ст. індустріальний прогрес, звер­нувши інтереси суспільства до виробничої діяльності, обумовив зародження професійної орієнтації.

Профорієнтація — це сукупність способів допо­могти людині правильно зробити свій професійний вибір, обрати професію, яка б найкраще задовольняла її потреби, відповідала здібностям, психофізіологічним можливостям.

2. Основні види діяльності людини

Видів діяльності людини існує величезна кількість. Проте у всьому їхньому різноманітті є найголовніші, що забезпечують існування людини й формування її як особистості.

Розрізняють три види діяльності, що змінюють одна одну й співіснують протягом усього життєвого шляху: гра, навчання й праця. Вони розрізняються за кінцевими результатами, продук­том діяльності, організацією, особливостями мотивації.

Гра.

Гра не створює суспільно значимого продукту. У грі почина­ється формування людини як суб’єкта діяльності, і в цьому її ве­личезне значення.

Навчання.

Навчання є безпосередньою підготовкою до праці; воно роз­виває людину розумово, фізично, естетично й лише на кінцево­му етапі освоєння професії пов’язане зі створенням матеріальних і культурних цінностей. Воно виступає як вид діяльності, метою якого є набуття людиною знань, умінь і навичок. Знання — це інформація про значимі властивості світу, необхідна для успішної організації тих або інших видів теоретичної або практичної діяль­ності. Навички — це дії, сформовані в результаті відпрацьовуван­ня. Уміння — це способи виконання дій, засновані на придбаних знаннях і навичках.

Праця.

Основним видом діяльності людини є праця — створення сус­пільно значимого продукту (матеріального або нематеріального). Це може бути врожай, вирощений колгоспником, сталь, виплавлена сталеваром, наукове відкриття вченого, урок, проведений учите­лем, картина, книга, написана письменником, зачіска, створена перукарем.

3. Професійна діяльність

Сфери діяльності: виробнича (сферу матеріального виробництва) і невиробнича.

До сфери матеріального виробництва належать усі галузі, що виробляють або доводять до споживачів матеріальні блага. (див. додаток мал.1).

До невиробничої сфери належать галузі, що здійснюють ме­дичне, культурно-побутове обслуговування населення, керування, планування й інші суспільні функції. Ця сфера впливає на поліп­шення умов праці, побуту людей, підвищення життєвого рівня (див. додаток мал.2).

Основні функції професійної діяльності

1. створення матеріальних і духовних благ;

2. отримання засобів для життя;

3. сприяння загальному і професійному розвиткові людини.