9. Економічні погляди ф.Кене

1)Основою "природного порядку" Кене вважав економічну свободу,

Недоторканність приватних інтересів та

права власності.

2)Був переконаний, що суспільство може знаходитись у здоровому

(рівноважному) та хворому (нерівноважному) стані.

3)Виходячи із еквівалентності обміну,

стверджував, що "обмін або торгівля не породжують багатств".

4)Вважав продуктивною лише землеробську працю, здатну створити

"чистий продукт".

5)Стверджував, що примноження багатства відбувається лише там, де "працює" природа.

6)Аналізуючи "чистий продукт" як надлишок продукції, учений зазначав, що у промисловості дохід дорівнює витратам.

7)Вважав, що нація складається із трьох класів громадян: продуктивного класу, класу власників і безплідного класу .

Продуктивний клас, за його теорією, шляхом обробітку землі вирощує

щорічне багатство нації, авансує свою працю в сільське господарство і щорічно оплачує доходи власників землі. Клас власників існує за рахунок

чистого продукту землі, який йому щорічно віддає продуктивний клас після

здійснення необхідних відрахувань. Безплідний клас своєю працею додає

до вартості продуктів землеробства вартість власних засобівіснування,

створюючи рівно стільки, скільки споживає. Відповідно до цього підходу вчений виокремив три види витрат: продуктивні, безплідні та витрати доходу.

8)Писав про те, що капітал — це не гроші, а ті засоби виробництва, за

допомогою яких створюється "чистий

продукт". Гроші учений аналізував як засіб полегшення обміну товарів. Він дотримувався думки, що накопичення

грошей утворює "безплідне багатство",

оскільки їх вилучення з обігу перешкоджає нормальному кругообігу

товарів та доходів.

9)Вважав, що основу економічного життя суспільства становить постійне відновлення кругообігу сукупного

суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і обмінюється між класами таким чином, що створюються передумови для продовження їх діяльності знову і знову

10. Історичні умови

Виникнення загальна характеристика

класичної політичної економії

Класична політична економія як перша наукова школа в історії

економічної думки прийшла на зміну

меркантилізму в період стрімкого проникнення мануфактурного капіталу у сферу виробництва найбільш розвинутих європейських країн.

Завершення епохи первісного нагромадження капіталу, буржуазні революції та прихід буржуазії до влади,

бурхливий розвиток підприємництва та ринкова лібералізація економічної політики сприяли подальшому розвитку капіталізму та переміщенню інтересів

підприємців зі сфери обігу в сферу виробництва. Становлення ринкової

економіки та поступова реалізація закладеного в ній потенціалу саморегулювання викликали необхідність переоцінки учення

меркантилістів щодо шляхів примноження національного багатства

та досягнення узгодженої взаємодії економічних суб'єктів, активізувавши

розробку наукової теорії ринковогогосподарювання

Теоретико-методологічні підходи до дослідження економічних процесів та

явищ і категоріальний апарат, започатковані в цей період, заклали

підвалини світової економічної науки. Саме тому школа, яка стала

фундатором нової традиції економічної

думки, отримала назву "класичної". За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була

започаткована у кінці XVII- на початку XVIII ст. В. Петті в Англії та П.

Буагільбером у Франції. Водночас хронологічні межі завершення класичного напряму економічної думки визначаються дослідниками по-різному.

Історично в економічній літературі сформувалось кілька підходів до трактування цього питання. Слід зауважити, що відмінності у визначенні хронологічних меж класичної школи відображають різні методологічні підходи до періодизації історії економічних учень. У полеміці з меркантилістами в межах класичної школи були започатковані теорія обміну, спрямована

на розвиток ідей ринкового саморегулювання (лінія Сея) та теорія виробництва, спрямована на пошук істинної природи багатства (лінія Рікардо). На думку багатьох дослідників, різне трактування відносної значущості цих теорій виявилось у відмінностях

визначення хронологічних рамок класичної школи та у розмежуванні теоретичних досліджень у процесі "маржинальної революції" останньої

третини XIXст. Теоретико-методологічні підходи та

спільні риси класичної політичної економії:

1.Аналізували індустріальну економіку, підприємницьке ринкове

господарство епохи промислових революцій;

2.Започаткували наукове визначення сфери виробництва;

3.Започаткували системний погляд на

економіку, позитивне знання;

4.Трактували багатство як сукупність мінових цінностей, джерелом багатства вважали продуктивну працю; визнавали пріоритетність сфери виробництва;

5.Започаткували трудову теорію вартості;

6.Висунули концепцію економічного лібералізму, виходили з першості

особистих інтересів;

7.Вважали можливим автоматичне врівноваження сукупного попиту та пропозиції;

8.Висунули концепцію економічного зростання шляхом нагромадження

капіталу, збільшення кількості зайнятих у сфері матеріального виробництва та підвищення продуктивності праці.