7.Економічні погляди

Вільяма Петті

В.Петті – основоположник класичної політичної економії в Англії.

Економічні погляди:

1.У своїх працях віддає данину меркантилізму.

2.Обґрунтовуючи ек. Політику держави, розвиває теорію торгового балансу.

3.Виступає за нагромадження в країні

золота і срібла.

4.Прихильник втручання держави в економічне життя країни.

5.Розглядає основні проблеми, такі як: характеристика ціноутворюючих факторів, заробітна плата (як ціна праці), процент і рента, податок, земельна рента, вексельний курс, гроші як

загальний еквівалент.

6.Намагався з’ясувати суть економічних процесів і явищ.

7.У дослідженнях застосовує метод економічної статистики.

8.Бачить багатство як суму рухомого і нерухомого майна.

9.За Петті, джерелом багатства є не сфера обігу, а праця і виробництво.

10.Засновник трудової теорії вартості.

11.Запроваджує принципи кількісного визначення національного багатства і

національного доходу.

8. Фізіократи

Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної!

політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки — школу фізіократів (буквально —

природовладдя, від гр. physis —природа, kratoa — влада). У назві школи

відобразилась її центральна ідея —

вивчення основ природного порядку в

економіці. Фізіократи виступили з різкою критикою принципів меркантилізму та політики кольберизму, спрямованої на розвиток мануфактурного виробництва при повному ігноруванні інтересів

сільськогосподарських виробників, які потерпали від збереження феодальних відносин на селі та протекціонізму.

Зсновником та лідером нової школи був Франсуа Кене (1694—1774), який заклав підвалини учення фізіократів, сформулював його теоретичні засади та

економічну програму.

Найважливіші ідеї вчення фізіократів:

1.Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а

сільське господарство.

2.Виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію

економічного лібералізму .У зв'язку з цим французькі дослідники

стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує "природний порядок", завдаючи шкоди суспільному відтворенню.

3. Під чистим продуктом фізіократи розуміли отриманий у землеробстві

надлишок продукції, що перевищує витрати виробництва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку французьких

дослідників, отримати цей дар можна лише у сільському господарстві.

4. Лише землеробська праця, пов'язана з реальним, фізичним

приростом матерії, проголошувалась

продуктивною, а джерелом суспільного

багатства і процвітання нації вважалось сільське господарство. Всі інші галузі, на думку фізіократів, були корисними, але не продуктивними, оскільки в них відбувався не приріст чистого продукту, а лише зміна його форми або

просторове переміщення.

5. Єдиною формою чистого продукту проголошувалась рента.

6. Вперше в історії економічної думки

поділили суспільство на класи: продуктивний (землероби) та непродуктивний (ремісники, торговці)

класи та клас землевласників. Ідеї фізіократів знайшли продовження у теорії загальної ринкової рівноваги, макроекономіці, дослідженнях міжгалузевого балансу, теорії граничної корисності та інших напрямках економічної науки XIX та XX століть.

Теорія фізіократів, за всіх її недоліків, мабуть, найбільше наближається до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих досі.