
- •1. Предмет іеу:
- •2. Економічна думка Стародавнього Сходу
- •3. Економ думка Стародавньої Греції
- •4. Економ думка Стародавнього Риму
- •5. Економічна думка
- •6.Суть, основні риси та
- •7.Економічні погляди
- •8. Фізіократи
- •9. Економічні погляди ф.Кене
- •10. Історичні умови
- •11. Економічна теорія
- •12.Еекономічні погляди д. Рікардо.
- •14. Економічні погляди Мальтуса
- •15.Система економічних
- •16.Економічні погляди ж.-
- •17.Політична економія в сша в
- •18. Економічні вчення
- •19. Альтернативні класичній школі
- •20. Політична економія к.Маркса:
- •21.Започаткування школи
- •23. Нова історична школа(Шмоллер,
- •25. Причини виникнення,
- •26.Автрійська школа граничної
- •28. Математична школа в
- •29.Кембриджська школа.
- •30. Економічні погляди Кларка
- •31. Розвиток неокласичної традиції
- •33. Економічна думка Росії у 19 ст.
- •34. Економічна думка в Україні в xiXст.
- •36. Теорія граничної корисності
- •38. Основні положення теоретичної
- •39. Неокейнсіанські теорії
- •40. Посткейнсіанство. Дж.
- •43. Теорія монополістичної
- •44. Економічні погляди й.Шумпетера
- •46. Причини виникнення,загальна
- •48.Лондонська школа
- •49. Німецький неолібералізм та
- •50. „Монетарна революція”. Чиказька
- •53. Неокласичний синтез.
- •54. Ранній інституціоналізм. Умови
- •59.Сучасний інституціоналізм:
- •62.63. . Неокласичне відродження.
- •64.Теорія суспільного вибору Дж.
- •65.Теорії індустріального та
6.Суть, основні риси та
етапи еволюції меркантилізму.
Епоха меркантилізму охопила тривалий історичний період (XV—XVII ст.), пов'язаний з великими географічними відкриттями, процесами
Первісного нагромадження капіталу у
країнах Західної Європи, переходом до "високого" Відродження та Просвітництва.
Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм, спрямований:
на перевищення експорту товарів над їх імпортом з метою нагромадження багатства в країні, збільшення внутрішніх витрат як стимулу зростання виробництва та зайнятості населення;
підтримку експансії торговельного капіталу, заохочення створення
монопольних торговельних об'єднань;
захист та заохочення розвитку національної промисловості, нарощування виробництва товарів на
експорт, надання пільг та субсидій експортерам (привілеїв, монопольних
прав, експортних премій, субсидій тощо); обмеження імпорту готової продукції, особливо предметів розкоші шляхом встановлення високих ввізних митних зборів, квот, тарифів; заборону або обмеження вивезення
сировини та заохочення і ввезення з метою підтримки на низькому рівні експортних цін на готову продукцію;
удосконалення флоту, розвиток мореплавства з метою загарбання колоній та поширення колоніальної торгівлі тощо. Теоретико-методологічні особливості
меркантилізму: трактування грошей як найвищої і абсолютної форми багатства,
ототожнення грошей із золотом та сріблом;
аналіз зовнішньої торгівлі як джерела багатства, обґрунтування доктрини
активного торговельного балансу, мета якої — "багато продавати — мало купувати"; пошук шляхів збагачення нації на основі нееквівалентності
зовнішньоторговельного обміну; вмотивування процесу становлення
національних держав, необхідності сильної централізованої влади та
активної діяльності уряду з накопичення багатства країни у грошовій формі;
трактування сфери виробництва як передумови успішного розвитку торгівлі, джерела постачання товарів, необхідних для продажу; обґрунтування необхідності забезпечення високої зайнятості населення; Конкретна меркантилістська політика
і теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм (монетаризм) і розвинутий
меркантилізм (мануфактурна система)
Ранній меркантилізм виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній (монетарний) меркантилізм ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога
більше грошей з-за кордону; по-друге - зберегти гроші в самій цій країні. У другій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюється
системою меркантилізму
мануфактурного. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне
система меркантилізму, для якої характерною є теорія торгового балансу.
На перший план висувалася політика
протекціонізму. Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збагачення країни. У головному й ранні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім
багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу.
Економічні ідеї, політика, принципи та національні особливості меркантилізму.
Меркантилізм-(від лат. merkari-торгувати)- епоха (15-17ст.), пов’язана з
великими геогр. відкриттями, процесами
первісного нагромадження капіталу у кр. Зх. Європи. В цей період в економіці провідних західно-європейських країн
натурально-феодальна господарська система почала поступатися місцем ринково-підприємницьким економічним відносинам.
Розклад феодального устрою та становлення капіталізму супроводжувались відокремленням
безпосередніх виробників від засобів виробництва, зосередженням значного
багатства в руках небагатьох шляхом
торговельних війн.
Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм, спрямований на перевищення експорту товарів над імпортом, захист та заохочення розвитку нац. промисловості, заборону вивезення сировини та ін..
Меркантилізм: ранній(кін 15-16ст, теорія грошового
балансу, утвердження монетарної системи, представники: Стаффорд,
скаруффі); пізній(16-18ст, теорія торговельного
балансу, утвердження мануфактурної системи, предст.: Т. Мен, Монкретьєн). Центральний пункт – доктрина грошового балансу, спрямована на
обґрунтування політики накопичення золота та срібла у нац. масштабах.
Для пізніх меркантилістів основним джерелом збагачення нації була
зовнішня торгівля. Ідеї меркантилізму набули
поширення у більшості європейських країн. До видатних теоретиків англ..
меркантилізму належать В. Стаффорд, Т. Мен. Розвиваючи концепцію
грошового балансу, спрямовану на активне регулювання грошового обігу, Стаффорд наголошував на необхідності заборони вивезення золота і срібла з країни, виступав за державну регламентацію торгівлі. Закликав до
розвитку нац. промисловості, вимагав
заміни експорту сировини експортом готової продукції. У Франції меркантилізм зазнав
значного розвитку завдяки екон. Політиці абсолютизму, спрямованій на забезпечення активного торг. балансу. Представник- Ж. Б. Кольбер. Система заходів його уряду була спрямована на мінімізацію імпорту товарів, на розвиток вітчизняної промисловості. В Італії перші меркантилісти
приділяли особливу увагу розвитку грошового обігу та кредиту. Предст.-Скаруффі, А. Джевонезі.
Рос. меркантилісти не ототожнювали багатство з грошима, вони приділяли
увагу не тільки проблемам налагодження зовн. торгівлі, але і
питанням різнобічного розвитку економіки країни. Представники- Посошков, А. Ордін-Нащокін. Таким чином, екон. Ідеї меркантилізму відобразили історичні реалії епохи розвитку та занепаду феодалізму в Європі, первісного нагромадження капіталу, формування передумов переходу від простого
товарного виробництва до приватно підприємницького ринкового господарства, утвердження та зміцнення
європейських держав.