43. Теорія монополістичної

конкуренції Ед. Чемберліна

Е.Чемберлінг написав працю «Теорія

монополістичної конкуренції:

реорієнтація теорії вартості», де

пояснював та аналізував дію ринкового

механізму при порушенні вільної

конкуренції та довів, що світ вільної

конкуренції – минуле.

Основні положення:

1. Монополістична конкуренція –

стан ринку, коли товари різні, але мають

спільне використання.

2. Товар – завжди

диференційований (має щось особливе,

що надає йому перевагу при купівлі).

3. Якість – додаткова рушійна сила

ринку.

4. Розглядає нецінові умови

монополістичної конкуренції – технічне

забезпечення і обслуговування покупців

(репутація) – для виробника;

місцезнаходження, особисті якості та

зв’язки – для продавця.

5. Монополія – контроль над

пропозицією та ціною товару, завдяки

диференціації. Конкуренція – наявність

субститутів → отже кожен власник –

монополіст, але між собою вони

конкуренти – тобто кожен є конкуруючим

монополістом.

6. В умовах монополістичної

конкуренції (на відмінну від умов чистої

конкуренції) пропозиція зменшується, а

ціна зростає.

7. Конкуренція збільшує якість

товару, реклама орієнтована на

споживача збільшує дохід власника.

8. Теза про двоїстий вплив

монополії на ринок: вона обмежує

пропозицію товару, водночас спричиняє

організацію попиту.

9. Ринковій системі властиві

тенденції до посилення конкуренції

(тобто монополія не є наслідком

концентрації виробництва і централізації

капіталу, як було в марксистській теорії).

Конкурентна боротьба продавців-

монополістів не вичерпує себе.

10. Підприємство – спроба

підприємця створити і розширити

(наскільки це можливо) монополію.

11. Конкуренція існує і в «груповій

монополії» (коли монополісти-

конкуренти розподіляють сфери впливу

на ринку, для реалізації

диференціальної продукції без зниження

ціни).

12. Порівнює досконалу та

монополістичну конкуренцію (табл.1).

13. Вирізняє дві форми сполучення

елементів монополії та конкуренції:

кілька виробників, що продають

ідентичні продукти на спільному ринку

(тут монополія переходить в

конкуренцію);

багато продавців, що продають

неідентичні продукти.

14. Висновок: чим більш

концентроване виробництво, тим більш

стандартизований продукт; чим більш

подрібнене виробництво, тим глибша

диференціація продукту і монополізація

влади. Тобто зі зростанням концентрації

виробника «сукупна монопольна

могутність» зменшується.

44. Економічні погляди й.Шумпетера

У центрі системи Й. Шумпетера —

проблеми динамічного розвитку ринкової

системи господарювання, чинники і

фактори, які забезпечують прогрес і

зростання економіки. Саме Й.

Шумпетеру належить започаткування

вивчення економічної динаміки на

противагу статичному неокласичному

аналізу. Й. Шумпетер вважає, що

пояснення економічного розвитку

можливе шляхом вивчення законів

динаміки товарно-капіталістичного

господарства, тому використання

неокласичного аналітичного апарату є

недостатнім.

Економічна динаміка, за Й. Шумпетером,

ґрунтується на поширенні нововведень у

різних формах.

Й. Шумпетер розрізняє п'ять типів

нововведень: виробництво принципово

нових товарів та послуг; застосування

нової техніки і технології, що передбачає

впровадження нових методів

виробництва і транспортування;

завоювання нових ринків збуту продукції;

поліпшення ресурсної бази шляхом

відкриття нових джерел сировини;

формування нової промислової

(галузевої) організації — впровадження

раціональніших форм організації

виробництва й управління, завоювання

монопольного становища.

Економічне новаторство — це функція

індивідів, яких Й. Шумпетер назвав

підприємцями. Новаторську функцію-

підприємця Й. Шумпетер чітко

відокремлює від функції капіталіста:

підприємець не обов'язково має право

власності на майно і, отже, не несе

ризику.Підприємницька функція

передбачає відхід від звичного "руху за

течією", вимагає творчості, а тому тісно

пов'язана з особливостями особистості

підприємця.

Висновок Й. Шумпетера

парадоксальний: все те, що попередники

вважали дестабілізуючими факторами

— монополію, економічні цикли,

конкурентну боротьбу, вчений

представляє факторами прискорення

прогресу

Ідею самозаперечення капіталізму Й.

Шумпетер аргументує наявністю)

тенденцій, кожна з яких породжена

успішним розвитком капіталістичних

відносин, а саме: відмиранням функції

підприємця через наступ великого

бізнесу — останній є закономірним

породженням і стимулом технічного

прогресу, однак загрожує існуванню

приватної ініціативи;

руйнуванням соціальної бази капіталізму

— прошарку індивідуальних власників,

який майже ліквідовано через широке

розповсюдження акціонерної форми

організації виробництва;

45.___