36. Теорія граничної корисності

М.І.Туган-Барановского

М.І.Туган-Барановський писав, що

теорія граничної корисності і трудова

теорія вартості не є взаємовиключними,

а, навпаки, доповнюють і підтверджують

один одного. Він сформулював

знаменитий закон, відповідно до якого

граничні корисності вільно відтворених

благ пропорційні їх трудовим вартостям.

Розглядаючи ці питання, він показав,

що правильно зрозуміла теорія

граничної корисності не тільки не

спростовує трудову теорію вартості

Д.Рікардо і К.Маркаа, але і являє собою

несподіване підтвердження навчання

про вартість даних економістів. Як і

більшість російських економістів,

М.І.Туган-Барановський не обмежився

однобічним протиставленням корисності

і витрат як двох основних факторів

цінності. Думаючи, що теорія Рікардо

підкреслює об'єктивні фактори цінності,

а теорія Менгера - суб'єктивні, він

намагається довести, що теорія Рікардо

не виключає, а лише доповнює теорію

граничної корисності. Логіка міркувань

М.І.Туган-Барановського така: “Гранична

корисність - корисність останніх одиниць

кожного роду продуктів - змінюється в

залежності від розмірів виробництва. Ми

можемо чи знижувати підвищувати

граничну корисність шляхом розширення

чи скорочення виробництва. Навпроти,

трудова вартість одиниці продукту є

щось об'єктивно дане, що не залежить

від нашої волі. Звідси випливає, що при

зіставленні господарського плану

визначальним моментом повинна бути

трудова вартість, а обумовленим -

гранична корисність. Якщо трудова

вартість продуктів різна, але користь,

одержувана в останню одиницю часу

однакова, то випливає висновок, що

корисність останніх одиниць вільно

відтворених продуктів кожного роду -

їхня гранична корисність - повинна бути

назад пропорційна відносній кількості

цих продуктів в одиницю робочого часу.

Інакше кажучи, повинна бути прямо

пропорційна трудової вартості тих же

продуктів”'. І виходить, на думку

М.І.Туган-Барановського, обидві теорії

знаходяться в повній гармонії.

Теорія граничної корисності з'ясовує

суб'єктивні, трудова теорія вартості -

об'єктивні фактори господарської

цінності. Саме М.І.Туган-Барановський

обґрунтував положення, що гранична

корисність вільно відтворених

господарських благ пропорційна їх

трудовим вартостям.

37.____

38. Основні положення теоретичної

системи та практичної програми

Дж.М.Кейнса

Резюмуючи розроблену Дж.М.

Кейнсом макроекономічну модель та

практичну програму управління сукупним

попитом, треба визнати, що це була

реальна наукова кейнсіанська

революція, яка відбулася як в

економічній теорії, так і в економічній

політиці. її основний зміст можна

сформулювати так:

започаткування нового

розділу економічної теорії —

макроекономіки,

винесення на перший план

проблеми факторів, що визначають

споживання та інвестиції як основні

компоненти національного доходу;

предметом дослідження ученого вперше

стала макроекономічна система в

цілому, з властивими їй

функціональними залежностями та

економічними закономірностями, а не

механічна сума мікроодиниць, згідно з

поглядами неокласиків;

розробка нового

методологічного та теоретичного

інструментарію для аналізу нових

складних проблем і суперечностей

ринкової економіки;

актуалізація в макроекономічній

теорії проблеми ефективного попиту,

тобто проблеми реалізації; надання

першочергової уваги вивченню засобів

запобігання чи пом'якшення циклічності,

досягнення стійкого економічного

зростання тощо;

Обсяг інвестицій Дж.М. Кейнс

вважав головним фактором ефективного

попиту, а також головним фактором

зайнятості та національного доходу.

Дж.М. Кейнс показав, що

забезпечення нормального обсягу

інвестицій наштовхується на проблему

перетворення заощаджень у реальні

капіталовкладення.

Гранична ефективність капіталу —

це, за Кейнсом, очікувана гранична

прибутковість капіталовкладень. Кейнс

визначав її не поточним прибутком, а

оцінкою майбутніх, очікуваних, прибутків,

що робить її дуже чутливою до факторів

економічної невизначеності.

Норма процента — це "ціна", яка

врівноважує нагальне бажання утримати

багатство у формі готівкових грошей з

наявною в обігу кількістю грошей.

Процентна ставка— це своєрідна

плата за необхідність розставатися з

готівкою.

Дж.М. Кейнс дійшов твердого

висновку про те, що для успішного

функціонування ринкової системи

необхідним є державне регулювання

інвестиційного процесу. Воно має

полягати у регулюванні норми процента

в напрямку його зниження до рівня

нижчого граничної ефективності

капіталу. За цих умов для підприємця

стає вигідніше інвестувати, ніж

утримувати гроші в ощадній установі в

ліквідній формі. Вирішення проблеми

ефективного попиту Дж.М. Кейнс

розглядав як найважливіший шлях

подолання економічної кризи,

розширення виробництва, зростання

національного доходу та вирішення

проблеми зайнятості. На цьому

базується зміст макроекономічної моделі

Кейнса.