33. Економічна думка Росії у 19 ст.

Протягом 19 століття, а особливо

наприкінці, в Росії формуються

соціальний, математичний і

психологічний економічні напрямки.

Серйозний вплив на економічну думку в

Росії того періоду справляли економічні

учення заходу, а зокрема – Марксизм.

Найвідомішими російськими

економістами 19 століття традиційно

вважають революціонерів-демократів

Герцена, Огарьова та Чернишевського.

Звісно, найгострішим питанням, що вони

намагалися розв’язати, було скасування

кріпосного права в Росії. Після

буржуазної революції 1789 року, у

Франції зазнав краху феодалізм.

Наслідки цього, а саме – стрімкий

економічний розвиток та прогрес

Франції, не могли не помітити російські

офіцери-інтеленти підчас війни з

Наполеоном. Згодом, з-поміж них

з’явилися декабристи, які, тим не менше,

не стали ідеологами буржуазії.

Професійних економістів в Росії на

початку 19 століття не було. В

університетах економіку викладали

іноземні викладачі.

Огарьов виступав за те, щоб держава

за невеликий викуп передала землі

сільському населенню. Сподівався на

поліпшення становища селянства

завдяки реформам 1861 року, але,

побачивши їх наслідки, розчарувався в

них і посів дуже критичну позицію щодо

самодержавства.

Герцен у своїй теорії “селянського

соціалізму’’ виступав за те, що кожний

має право на землю, але володіння

землею має бути громадським, а тому

керування землею - общинним.

Чернишевський 20 років провів у

засланні за революційну діяльність. Він

вважав, що примусова праця – це

головна причина бідності держави в

цілому. Чернишевський пропонував

передати землю у власність держави і

запровадити общинне володіння із

спільним виробництвом, при цьому не

припустивши виникнення капіталізму. Він

вважав, що соціалізм завдяки

збереженій общинній формі керівництва,

найлегше здійснити саме у Росії, а не на

Заході, хоча ідея виникла там. А

зберегти общину може лише держава.

Для майбутнього соціалістичного

господарства запропонував поняття

“внутрішньої вартості” - оцінку предмета

з урахуванням добробуту всіх трудящих.

Вважав, що у майбутньому прибуток

уллється в зарплату.

Також у 19 столітті в Росії набули

поширення соціально-економічні ідеї

народничників. Народничники мали

власну особливість, тенденцію так

званого “ходіння у народ”. Вона

полягала в тому, що вони

організовували публічні виступи, метою

яких було просвітити неграмотний люд у

питаннях економіки, політики і т. і.

Вважається, що “ходіння у народ” – це

різновид утопічного соціалізму, що є

характерним для країн з низьким рівнем

економічного розвитку. Народничники

вважали визнання капіталізму регресом

для Росії. Після невдалої спроби підняти

селян на революцію, вони перейшли до

індивідуального терору. Ліберальні

народничники відмовились від боротьби

із самодержавством.