11. Суспільний і державний устрій України у складі вкл. Основні риси права

В II пол. XIII—на поч. XIV ст. відбулося об’єднання литовських земель в єдину сильну державу на засадах християнства.

Набираючи потужності, ВКЛ скористалося ослабленням сусідніх земель. Почалася «мяка експансія». Підкорення руських земель мирно, на взаємовигідних умовах: великий князь литовський зобов'язувався обороняти руські землі, вимагаючи натомість від населення покори.

Державна організація та суспільний устрій Литовсько-Руської держ

ави були органічним продовженням державного ладу Київської держави. Після підписання Кревської унії у Великому князівстві Литовському набирав сили польський вплив, поширювався католицизм.

Феодальна монархія (Династія Гедиміновичів), яка за прикладом польської корони переходить до станово-представницької шляхетської республіки.

Держ устрій – федерація земель-князівств. Укр землі – провінція.

Політичний режим – олігархічна республіка.

Влада концентрувалася в руках Великого князя династії Гедиміновичів. Місцева адміністрація складалася з удільних князів, а з XV ст. — з державних намісників. При Великому князі діяла так звана “Пані-Рада”. Спочатку консультативний орган, а з 1492 р. її роль посилюється. До неї входили удільні князі, намісники, ієрархи католицької та православної церков. Прототипом феодальних з’їздів Київської Русі був Великий вальний сейм.

Суспільний устрій. Пануючими верствами у Литовсько-Руській державі були: князі литовські, удільні українські князі, що мали родові земельні маєтки (аристократія, вважалися магнатами). Українські магнати не мали права займати державні посади. Нижче стояла шляхта, що мала землю за службу і була основною частиною війська. Бояри стояли нижче шляхти і виконували різні державні повинності: розвозили пошту, несли “подорожну” повинність, “путну” службу. “Панцирні слуги” — найнижчий службовий стан. Вони повинні були самі служити у війську без власної дружини.

Серед селянства були ті самі верстви, що й за княжої доби: вільні, напіввільні, невільні. Вільні селяни залежно від характеру повинностей поділялися на три категорії: тяглові селяни, службові селяни і ремісники, чиншові селяни. Напіввільні верстви селянства (закупи) брали в борг гроші (купу) і до повертання боргу лишалися закупами. Невільні селяни — колишні холопи, челядь. З розвитком фольваркової системи становище селянства додатково погіршується: зросла панщина, збільшилися натуральні повинності, селянство закріплюється за землею без права власності на землю (кріпацтво). До XVI ст. все селянство України було закріпачене.

Все населення міст незалежно від майнового стану називалося міщанством. Привілейоване становище мало купецтво.

Особливості права і судочинства. (за лекцією)

Джерела права – Руська Правда , сеймове законодавство, коди зводи – литовські статути, між князівські угоди, великокнязівське законодавство (привілеї), міжнародні договори, постанови сеймів, так звана Литовська Метрика — сотні книг великокнязівської канцелярії, а також магдебурзьке право.

Рецепція права. Крім того, 1468 р. збірка законодавства — Судебник Казимира IV.

Інквізиційний процес. Імперативний характер, розшуковий, відсутність апеляції і відразу виконання вироку, всеосяжність інквізиції, принцип аутодафе.

Посилений принцип індивідуальної відповідальності, вся родина злочинця буде нести відповідальність.

Повне позбавлення правового захисту для селян.