10. Галицько-Волинська держава: суспільний державний лад і основні риси права

Суспільний лад

Феодали –

• боярська аристократія (старе боярство-«мужі галицькі» - могутня економ і політ верства дехто з них мав навіть свої дружини, численна група). Підтримували матеріально і військово тих князів, які відповідали феодальним інтересам. Зберігали владу в своїх руках усіма способами.

• служиві феодали (залежали від князів чи впливових бояр економічно залежали від боярства і князя, отримували землю від них за військові заслуги або самочинно захоплювали її; були опорою для великих бояр у боротьбі проти князя.

• верхівка духовенства. Церква - могутній землевласник, великий вплив на соціальну і політичну сфери життя

Селяни – основна маса населення.

• Смерди (особисто вільні мали невелике господарство поступово економ залежних стає більше);

• холопи (мало поширене) зливаються з селянством яке сплачує податки і несе військову повинність на користь великого князя..

Міське населення

• «мужі градські» (ремісники, купці, патриціат) – опора влади князя, їм належали торгівельні і ремісничі об’єднання;

• «люди менші» (підмайстри, слуги) – особисто вільні, підкорювалися міському патриціату.

Державний лад

Перехід від десяцької до двірцево-вотчинної системи управління.

Форма правління – феодальна монархія, обмежена впливом боярської олігархії. Особливість – застосування дуумвірату (дуумвірат з 1245 до 1325 – тут правив Болеслав Тройденович одноосібно ) – спільного правління двох найвищих судових осіб.

Великий князь. Йому належала верховна політико-адміністративна та судова влада. Здійснював центральне управління, очолював військову організацію, керував збором податків. Прерогатива в зовнішньополітичній діяльності. Залежав від аристократії, оскільки потребував військової та фінансової підтримки.

Боярська рада. Була певним проявом олігархічної форми правління, протистояли єдиновладдю князя. Сюди входили найвпливовіші бояри-землевласники, галицький єпископ, найвищі державні посадовці. Не залежала від князя, скликалася з ініціативи боярства. В окремі періоди, коли відбувалося послаблення великокнязівської влади, роль боярської олігархії значно зростала.

Снеми або князівські з’їзди. Їх рішення мали переважно консультативно-рекомендаційний характер, там могли укладатися різні угоди як внутрішньо- та і зовнішньополітичні.

Віче. Скликалося переважно князем коли він потребував підтримки, але у випадках небезпеки чи незадоволення міського населення діями посадових осіб віче могло збиратися стихійно.

Риси права

1. Зміцнення феодального права привілею

2. Відтворення соціальної диференціації населення

3. Вплив європейського феодального права

4. Підсилення місцевих особливостей внаслідок середньовічного партикуляризму (роздробленості)

5. динамізм ( ліквідація консервативності звич права , від колект власності тре захищати приватну)

6. класовий характер , феодальний імунітет, оформлення замкнених станів

7. принцип автохтонного розвитку (пристосування звичаєвого права до потреб феодального устрою), нові елементи: свідком не може бути холоп

8. принцип захисту феодальної власності (право феод імунітету, право захисту княжого суду)

9. принцип кари за провину (закуп отримує правий захист, якщо він невинний. якщо винний то платить штраф, якщо феодал винен то сплатить закупу 60 кун, якщо без вини покарав закупа, феодала буде сплачувати 12 грн і звільняти закупа, якщо спробувати продати в холопство (абель))

10. принцип гуманізму (поширена правда, заперечення зловживання владою, чесний суд, лік від смертної кари, суд виступає як найвище прерогатива права, ні в якому разі не чинити насильства)

11. право виступає об’єднавчою силою, фактором становлення нац. держави, яка існує на основі одного закону

12. новаторський характер права

13. органічне поєднання автохтонності із рецепцією, візантійське, античне, римське, германське, нормандське права

14. наступність в право творенні, перевіреність часом – РП мала вплив на всі подальші часи на Литву, Польщу, Московією

15. в деяких містах вже утверджено Магдебурзьке право- напр. Сянок у 1329.