Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІДПУ іспит.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
783.36 Кб
Скачать

9. Динаміка розвитку феодалізму у східнослов’янських народів (XII-xiVст.). Основні риси феодального права. Співвідношення юридичних норм і привілеїв

Спочатку Київська Русь розпалася на 12 князівств (ХІІ ст.), найбільшими серед яких була Галицьке, Володимиро-Суздальське, Новгородська республіка; початок ХІІІ ст. — 50; XIV ст. — 250.

Причини феодальної роздробленості:

1. Перетворення умовного землеволодіння в спадкоємне (вотчина) боярами й удільними князями за умови панування натурального господарства.

2. Посилення удільних князів і бояр, створивши власні владні апарати за умови послаблення центральної великокнязівської влади.

3. Поява нових економічних і воєнно-політичних центрів, зростання суперництва між ними.

4. Подальше обособлення окремих племен в результаті етнічного розвитку, а також самі величезні географічні розміри КР сприяли розвитку сепаратизму.

5. Родовий принцип наслідування.

Наслідки феодальної роздробленості:

+

  • завершення формування всіх рис феодальної держави й інститутів феодалізму: основні повинності селян, основні права феодалів, система феодально-станової ієрархії в рамках окремих феодальних вотчин і князівств;

  • сприяла зростанню виробничих сил і більш гнучко захищала інтереси пануючого класу (одна з функцій держави);

  • прискорення етнічного розвитку східнослов’янських народів

феодальні усобиці, конфлікти між князями й боярами, дроблення князівств між спадкоємцями призвело до послаблення обороноздатності й політичної єдності країни

Значення феодальної роздробленості:

○ закономірний та більш високий етап в розвитку феодальної держави, що прискорив її розвиток;

○ прискорення етнічного розвитку східнослов’янських народів, формування їх особливостей, який підготував у майбутньому поділ на три гілки: українців, білорусів, росіян;

○ послаблення обороноздатності, що мало трагічні наслідки для подальшої долі східних слов’ян в умовах монголо-татарської навали.

Переяславське князівство

Складалося із земель, розташованих на лівому березі Дніпра. Ці землі здавна перебували в політичній залежності від Києва. Князівство налічувало 25 міст. Тут розвивалися землеробство, ремесла, промисли. Князі активно приймали участь у походах проти половців. Після моно голо-татарської навали князівство перестало існувати.

Чернігово-Сіверське князівство

Найбільше князівство Південної Русі. Налічувало 46 міст (Чернігів (найбільше місто півдня після Києва), Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Рильськ, Трубчевськ та ін.). остаточно склалося у ХІ ст. і включало землі сіверян, радимичів, в’ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (пізніше відокремилися). Доля найбільших — Чернігівського й Новгород-Сіверського у ХІІ—першій половині ХІІІ ст. вирішувалася між князями династії Ольговичів і Давидовичів (від імені синів Святослава Ярославича — Олега й Давида), при чому до боротьби залучали половців, з якими межувала Чернігівщина. Часто князі об’єднували свої зусилля і тоді здобували перемоги над половцями. Були й невдачі: у 1185 р. князь Ігор Святославич навіть потрапив у полон.