96. Розпад срср та спроби утворення нових структур.

7–8 грудня 1991 — у Біловезькій пущі керівники України, Росії, Білорусі (Президент Л.Кравчук, Голова ВР С.Шушкевич і Президент Б.Єльцин) констатували розпад СРСР і підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав.

21 грудня 1991 — Алма-Атинська декларація про утворення СНД (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна). Це означало, що СРСР як суб'єкт міжнародного права перестав іс­нувати.

Співдружність Незалежних Держав — це не держава, оскіль­ки не передбачалося жодного центру з вертикальними управлінсь­кими структурами та президентом, єдиної економічної, правоти і фінансової системи. На цьому ще раз було наголошено на зустрічі керівників держав-учасниць СНД 20 березня 1992 р. в Києві.

97. Конституційний процес в сучасній Україні. Конституція 1996 року.

Проголошення незалежності України поставило необхідність розроблення і прийняття нового Основного Закону України.

1. Конституційна комісія, керуючись Декларацією про державний суверенітет України, підготувала ще до червня 1991 Концепцію нової Конституції, яка й була ухвалена Верховною Радою України. Основними засадами концепції були: суверенність України, недоторканність її території, влада народу, поділ влади, рівність усіх громадян, гарантія їхніх прав та свобод.

2. Починаючи з червня 1991, Конституційна комісія зайнялася розробленням проекту Основного Закону. Йшло обговорення проектів: більшість депутатів заперечували проти норми про міцну владу Президента, виконавчої влади. Не могли вирішити - якою республікою мала стати Україна — парламентською чи президентською. Поряд з розробленням нової Конституції України вносилося дуууже багато змін в чинну тоді Конституцію 1978 р.

3. У листопаді 1994 почала діяти нова Конституційна комісія, утворена новообраною Верховною Радою. Керівниками комісії були затверджені Президент України Л. Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз. Наприкінці 1995 Конституційна комісія передала проект Основного Закону на розгляд парламенту разом із зауваженнями народних депутатів.

Головні розбіжності серед парламентаріїв зводилися до таких п'яти пунктів: поділ повноважень між гілками влади, проблема власності, державна символіка, статус російської мови, статус Республіки Крим. Проект розглядався майже три місяці. Було три офіційних читання.

Конституційний договір

18 червня 1995 року був укладений Конституцій­ний Договір між Президентом України та Верховною Радою України про основи організації і функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття но­вої Конституції України. (Причина - напружені відносини між ВР та Президентом, передусім з питань організації державної влади). Багато положень закріплено в Конституції 1996.

4. Враховуючи обговорення, що відбулося, 11 березня 1996 Конституційна комісія ухвалила і передала на розгляд Верховної Ради ще один проект Конституції. У такій ситуації Рада національної безпеки та Рада регіонів рекомендували Президенту провести референдум з питання затвердження Основного Закону в редакції, внесеній Конституційною комісією на розгляд Верховної Ради. Ця редакція передбачала дво­палатну структуру парламенту і його перейменування у Народні Збори.

5. На початку травня 1996 Верховною Радою була затверджена тимчасова спеціальна комісія. Перемагаючи труднощі, комісія узгодила думки різних фракцій, партій. Взагалі кропітка праця над проектом Конституції, що був втілений у життя, тривала майже два роки.

Так звана «конституційна ніч» (з 27 на 28 червня), протягом якої був затверджений Основний Закон нашої держави, стала на­очним прикладом можливості виконання важливих завдань. День ухвалення Конституції було проголошено державним святом.

Зміст Конституції: український народ будує су­веренну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Україна є державою, яка утворена на основі здійснення українсь­ким народом свого суверенного права на самовизначення, виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян. В Україні діє прин­цип верховенства права. Вся повнота влади належить народові. На­род є єдиним джерелом влади і здійснює її як безпосередньо — шляхом референдумів, так і через систему державних органів та органів місцевого самоврядування. Закон установив, що державна влада в Україні будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. В Законі визначений правовий статус Верховної Ради України, Президента України, Уряду України — Кабінету Міністрів України, судів, генеральної прокуратури, органів місцевого самоврядування.

Конституційний процес не припинився, він триває! 8 січня 2004 року Закон України «Про внесення змін до Конституції України» змінив Україну з президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську. Конституційний Суд України 30 вересня 2010 року визнав цей закон неконституційним, через неправильну процедуру прийняття. Останні зміни до Конституції 11 лютого 2011 року.